Акторка Вероніка Дюпіна розповіла, які навички потрібно було опанувати заради ролі у серіалі «Я – Надія»

Я - Надія
Акторка Вероніка Дюпіна розповіла, які навички потрібно було опанувати заради ролі у серіалі «Я – Надія»
Поширити в соціальних мережах:

24 лютого о 19:30 вийде новий серіал на каналі 2+2 – «Я – Надія»…

«Я – Надія» - це чотирисерійна воєнна драма про молоду фельдшерку Надію, яка на початку повномасштабного вторгнення перебувала в оточеному російськими військами Харкові й рятувала цивільних і військових, які потребували екстреної медичної допомоги.  

Надію в серіалі зіграла акторка Вероніка Дюпіна, для якої це перша головна роль в кіно.

Вероніко, пам’ятаєте, як отримали пропозицію на головну роль? Де ви були у цей момент?

Я була у перехідному стані – мала закінчити проєкт у якості другої режисерки і активно почати займатися імпровізацією. Були насичені дні – вдень зміна, ввечері виступ, знову зміна, постійні репетиції – і так по колу. Під час цієї біганини мені надійшла пропозиція записати самопроби. Хоча часу на запис майже не було, вийшло непогано. Але я ні на що не розраховувала – відправила і відпустила ситуацію, бо далі були виступи. Пізніше мене запросили на парні проби, а потім затвердили. Сказати, що я була приголомшена, – це нічого не сказати! Мені здавалося, що це казка. Це моя перша головна роль. І отримала я її тоді, коли вирішила повністю віддатися акторству та покинути роботу режисера. Вкотре переконуюсь, що треба довіряти собі. Навіть якщо дорослі, досвідчені люди, знайомі, навіть твій мозок кажуть, що так не можна, бо є тисяча причин на це, треба слухати себе і йти за внутрішнім покликом – тоді все вийде.  

Зйомки під час війни – стрес для усієї знімальної групи. Не тільки через психологічний тиск, але й через постійні обмеження – тривоги, відсутність електрики, недоступність багатьох локацій. Що давалося вам найважче? 

Не вигорати і знаходити у собі сили. Через те, що це головна роль, на майданчику я була щодня, майже в кожній сцені. Протягом місяця я приїжджала додому тільки щоб поспати. На більше часу не вистачало. Плюс було доволі велике фізичне навантаження: у кадрі ми з Тонею Хижняк часто носили на ношах людей, з іншими акторами знімали в холодних підвалах і на вулиці в мороз, вчили купу тексту. Останнє – не проблема, але раніше з цим я не зіштовхувалась.

Найважча, і водночас найулюбленіша сцена, коли ми знімали, як Надія оперує командира окупантів. Прямо на майданчику мені треба було вивчити велику кількість медичних маніпуляцій. Звісно, що усі процеси пояснювали реальні фельдшери, але за сценарієм це мала бути операція з підручних матеріалів – потрібно було простерилізувати запальничкою ніж, а потім витягати ним кулю. Це ускладнювало завдання.   

Які навички довелося опанувати заради ролі? Що робили на майданчику вперше?

Загалом все, що стосувалося медичних маніпуляцій, – оглядати пацієнтів, робити уколи, картограми, ставити крапельниці, знаходити кулі, робити перев’язки, ставити тонометр – я і цього не вміла.

Плакати три дні поспіль – це теж було вперше. Цікавий досвід. На початку зйомок були достатньо емоційні сцени, коли Надя вирішує залишитися у Харкові, вперше чує звуки війни і зривається. Я кожен день шукала нові акторські інструменти, як ще я можу заплакати. Я перебрала усі дитячі травми, пригадала усіх своїх колишніх, познаходила усі больові точки. А потім зрозуміла: ага, на терапію вже можна не ходити, я вже все виплакала, дякую (сміється). Але сцени зі сльозами не закінчувались. Налаштовувати себе психологічно не завжди виходило, особливо коли потрібно було робити це декілька сцен поспіль. Тож я зверталась до тілесних прийомів – це через дихання, тіло.

На яких локаціях знімали?

В Ірпені ми знімали в розбомбленому будинку, в згорілій квартирі. Коли я прийшла туди, то була сконцентрована на ролі та сцені, мені й на думку не спало, що навколо не декорації. Але коли прозвучала команда «Стоп!» – мене охопив шок… В квартирі все згоріло, але досі були елементи життя – шафа, в якій висять речі, банки із соліннями на кухні…   

Далі ми знімали у дворі, де стояло шість величезних багатоповерхівок, і всі вони були порожні. Скільки там було людей, родин до приходу окупантів?.. Це жахливо. 

Про рідний Маріуполь, який росіяни майже зрівняли з землею, про перші дні війни, де довелося мешкати під час евакуації та власний творчий шлях Вероніки Дюпіної читай у повному інтерв’ю акторки на сайті  Afisha.bigmir.net

Читай також:

Поширити в соціальних мережах:

Останні новини

Повний скелет та гніздо з яйцями: в Кременчуці знайшли докази того, що в Україні жили динозаври
Мир під диктовку кремля: чому Україна не може погодитися на російські «мирні» ініціативи?
Телеканал 2+2 транслюватиме матч «Дніпро-1» - «Шахтар»
Бій Олександра Усика з Тайсоном Ф’юрі: хто переміг?
Бій Олександра Усика з Тайсоном Ф’юрі: хто переміг?

Боксерський поєдинок пройшов на стадіоні Kingdom Arena у столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді…

Місяць створили інопланетяни для своїх космічних кораблів? Несподівана версія дослідників
1600-річний камінь з середньовічними написами випадково знайшов в своєму саду вчитель географії з Англії
Читати більше