«Щодня близько 200 мільйонів людей спускається під землю. І це не спелеологи, не шахтарі, це звичайні жителі мегаполісів, для яких метро – єдиний порятунок від заторів», - зазначив ведучий проєкту «Загублений світ» Геннадій Попенко. 

Проте в Нью-Йорку ця транспортна система працює як великий соціальний зрівнювач. Серед мільйонів «звичайних жителів» у місцевій підземці надзвичайно легко зустріти голлівудських зірок першої величини, чиї статки обчислюються сотнями мільйонів доларів. Причина проста: знамениті нью-йоркські затори на поверхні не роблять винятків навіть для броньованих лімузинів преміумкласу. Коли потрібно швидко дістатися з Мангеттена до Брукліна, метро стає єдиним надійним варіантом.

Серед постійних пасажирів підземки містяни не раз фотографували Гаррісона Форда, Джоді Фостер, Тома Генкса, Джейка Джилленгола та Сару Джессіку Паркер. А зіркове подружжя Кетрін Зети-Джонс та Майкла Дугласа взагалі роками використовувало метрополітен як шкільний автобус. Вони щоранку спускалися під землю, щоб без запізнень відвезти свою доньку на уроки.

Справжнім хітом соціальних мереж стало аматорське відео, зняте одним із пасажирів нью-йоркського вагона. На кадрах видно, як актор Кіану Рівз, спокійно читаючи газету під час поїздки, помічає жінку з важкою спортивною сумкою. Зірка «Матриці» без жодних вагань підводиться і поступається їй своїм місцем. Це коротке відео миттєво стало вірусним і зібрало мільйони переглядів. Користувачі масово писали у коментарях: справжня знаменитість – це не той, хто вимагає особливого ставлення чи ховається за спинами охоронців, а той, хто залишається чуйним у повсякденних ситуаціях.

Де в Азії проклали 11 тисяч кілометрів підземних колій та збудували станцію завглибшки з хмарочос? Більше про це – у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 12:00 на телеканалі 2+2!

Чоловік зізнався, що встиг побувати в багатьох українських містах, а своїми враженнями поділився в Instagram, склавши особистий рейтинг десяти улюблених місць, пише Главред. 

Топ-5 українських міст за версією блогера

Свій список американець одразу назвав суб’єктивним, підкресливши, що він ґрунтувався виключно на власному досвіді та емоціях від подорожей.
Перше місце в рейтингу Майкл віддав Тернополю. За його словами, саме це місто справило на нього найсильніше враження.

«Тернопіль – це мій топ. Тернопіль – класне місто, моє улюблене місто в Україні», - сказав блогер.

Друге місце посів Львів. Незважаючи на популярність міста серед туристів, американець зазначив, що особисто для нього воно поступається лідеру списку.

Третім став Луцьк – місто, де Майкл зараз живе. Саме тому воно також посідає особливе місце в його особистому рейтингу.

Столицю України блогер розмістив на четвертій позиції, при цьому з гумором зазначив, що Київ цілком заслуговує на місце у трійці лідерів, однак перші позиції вже були зайняті.

П’ятірку найкращих, за версією американця, замикає Харків.

«Лавки там... Дуже зручні», - з посмішкою пояснив він свій вибір.

Які міста ще увійшли до рейтингу

Окрім першої п’ятірки, до особистого топ-списку Майкла Віллени також увійшли:

• Кам'янець-Подільський;
• Полтава;
• Черкаси;
• Одеса;
• Житомир.

Таким чином, до списку потрапили міста з різних регіонів України, кожне з яких, за словами автора, запам’яталося своєю атмосферою, архітектурою або людьми.

Користувачі активно обговорюють рейтинг

Відео швидко набрало переглядів і викликало жваву дискусію в коментарях. Багато хто погодився з вибором блогера, інші почали пропонувати власні варіанти.

«Житомир. Бро, ти навіть в курсі українських мемів! Респект, так тримати», «Ця людина знає, як виглядають міста, краще за мене», «Дякую автору! Це все суб’єктивно, але для мене теж Тернопіль – номер 1. І за позицію щодо мови – окремий респект», «На якому місці був би Ужгород?», - писали вони.

Користувачі також зазначили, що подібні рейтинги неминуче залишаються питанням особистих уподобань, однак саме це й робить їх цікавими для обговорення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• «Сейф століття» у США: як американка змусила людей платити за місце у капсулі часу
• Ескалатор посеред неба: як японські архітектори з’єднали хмарочоси скляною капсулою?
• Шотландські богатирі: навіщо чоловіки кидають колоди та валуни вже майже тисячу років?

• Як працює двигун на одному кубіті

У звичайному двигуні тепло змушує рухатися механізм, який зрештою виконує роботу. Фінська розробка використовує той самий фундаментальний принцип, однак на рівні квантової механіки.

В основі пристрою лежить трансмонний кубіт, з’єднаний із резонатором та квантовим холодильником. Кубіт проходить послідовність із чотирьох етапів, відому як цикл Отто:

1. його нагрівають;
2. змінюють його енергетичний стан;
3. охолоджують;
4. знову переводять у потрібний енергетичний режим.

Особливість експерименту полягає в тому, що один квантовий холодильник почергово виконував роль гарячого та холодного середовища. Точні керуючі імпульси дозволяли дослідникам змінювати стан кубіта й контролювати рух енергії всередині системи.

«У його основі — трансмонний кубіт, один із базових елементів сучасних квантових технологій», — розповідає перший автор дослідження Туомас Ууснякі.

Під час експерименту команда провела кілька послідовних циклів і відстежувала стан кубіта після кожного етапу. Так дослідники змогли визначити, скільки тепла він поглинув, яку роботу виконав і наскільки ефективною була система.

Результат виявився важливим: пристрій справді виробляв корисну роботу, а не просто переміщував тепло між різними частинами схеми. Отримані показники потужності та ефективності збіглися з комп’ютерними моделями.

«Це перша експериментальна демонстрація циклічного квантового теплового двигуна на надпровідникових схемах», — зазначає Ууснякі.

• Навіщо такий крихітний двигун квантовим комп’ютерам

Безпосередня потужність пристрою мізерна, тому створювати його заради звичайного виробництва енергії немає сенсу. Головний інтерес для науковців пов’язаний із квантовими технологіями.

Надпровідникові квантові процесори працюють при температурах, близьких до абсолютного нуля. Для їхнього керування використовують численні мікрохвильові кабелі, які з’єднують надзвичайно холодну частину установки з електронікою, що перебуває при кімнатній температурі.

Кожне таке з’єднання займає місце, ускладнює систему та може передавати зайве тепло або шум.

Якщо частину функцій перенести безпосередньо всередину кріогенної схеми, майбутні квантові комп’ютери можуть стати компактнішими й простішими. Саме над створенням автономної версії квантового двигуна команда зараз і працює.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Навіщо людство вбиває тварин, а потім знову їх створює: план рятування планети
• Що за дух живе на Донбасі і як його побачити на власні очі?
• І хто тепер слабка стать: чому чоловіки скоро зникнуть?

Тут і гавайська пташка По'о-Улі, яка вважається вже вимерлою. Тут північний білий носоріг, останній самець якого загинув 2018 року.

Усі клітини заморожені в рідкому азоті. Як кажуть у зоопарку, такого біологічного різноманіття хребетних тварин на квадратний метр немає більше ніде в галактиці.

«Я думаю, в майбутньому, використовуючи самотичні клітини можна відновити будь-який вид, та тварину», - ствердила Олена Сидоренко, біолог.

Такі заморожені зоопарки є у різних куточках планети. В них надійно зберігають те, що залишилось від вимирущих або вже вимерлих тварин. Але поки науковці змагаються у досягненнях, з планети зникають сотні видів диких звірів. І винні у цьому ніхто інший, як самі ж люди.

Ми змінюємо атмосферу, хімічний склад океану, спустошуємо природні ресурси, і наче на противагу цим діям створюємо подібні заморожені сховища. Такі собі ковчеги апокаліпсиса.

«Це можливість втримати те, що зникає. Насправді ми живимо в жахливій ситуації глобального вимирання в результаті якого, можливо навіть нас вже не буде», - сказав Сергій Харков, заступник генерального директора Київського зоопарку.

Але унікальний заморожений зоопарк є і в Україні — Інститут Розведення і Генетики Тварин Імені М. В. Зубця. На цій території зберігають генетичний матеріал звірів, у більшості сільськогосподарських.

«Сперматозоїди від найкращих плідників або більш типових плідників зберігаються у нас. Також, яйцеклітини, зиготи. А деякий матеріал зберігається у кріосховищах вже понад 40 років. Вони зберігають здатність відтворювати живих тварин у разі їх втрати», - розповів Юрій Полупан, дир. Ін-ту розведення і генетики тварин ім. М. В. Зубця НААН

Навіщо людство спочатку губить тварин, а потім намагається їх створити? Чи це дійсно геніальний план з відновлення більшості видів тварин? Досліджуй незвідане разом з нами та дізнайся більше про людське та тваринне майбутнє в нашому сюжеті. Дивись відео «Загубленого світу» вже зараз:

Вугілля — одна з тих копалин, за видобування яких людство розплачується тисячами життів. Ніхто і ніколи не порахує, скільки нещасних залишилися помирати в завалених забоях, задихнулися отруйними випарами чи загинули від вибуху метану у різних кінцях світу. Чим глибше ми поринаємо під землю, тим страшніші та потужніші сили можемо пробудити. 

«Зараз немає шанування оцих темних богів. Люди самі не шанують їх масово так, як це було раніше. Боги звісно наказують людей за те, що ті користуються надрами нашої неньки землі, нашої природи, не віддаючи нічого за це», - розповів Андрій Сатаненко, чорнокнижник, езотерик.

Підземні боги не малосередні до тих, хто зважується порушити їхній спокій, або намагається вкрасти скарби, що їм належать. Хоча є той хто намагається підтримувати баланс. На Донбасі його прозвали Добрий Шубін.

«Шубін це таке поняття, як нечиста сила в шахті. Коли він добрий попереджає, що буде аварія, а коли злий чекати на якесь попередження марно. Допустимо, якщо щось має статися, тебе ніби нікуди не випускає… так, я потрапив під обвал, у мене травма хребта. Але це добре, що мене ніби щось виштовхнуло звідти.», - розповів Микола Волинко, голова незалежної профспілки гірників Донбасу.

Вчені-геологи стверджують, що «Добрий Шубін» — це фольклорна назва давно вивченого явища — гірського удару. Під величезним тиском вугільний пласт починає тріщати, і це передбачає швидкий обвал. Самі шахтарі вірять, що оберігає їх саме Добрий Шубін. І звуком попереджає про небезпеку.

Та за легендою, побачити духа підземелля на власні очі можна тільки один раз, перед смертю.

Хто ж такий цей Добрий Шубін? Хто насправді допомагає шахтарям? Досліджуй незвідане разом з нами та дізнайся більше про міфічних створінь України в нашому сюжеті. Дивись відео «Загубленого світу» вже зараз:

Неправильне харчування, сидячий спосіб життя, шкідливі звички, стреси та навіть вузькі джинси можуть негативно впливати на чоловічу фертильність. Ці фактори разом ведуть до зниження якості сперматозоїдів і загрожують здоров'ю чоловіків.

Експерти, які досліджують ці явища, б’ють на сполох. Вони стверджують, що природа виявилася більш агресивною у відношенні до чоловічої статі, розглядаючи її як більш слабку та вразливу. Це підтверджується випадками в Австралії, де через зміни клімату 99% новонароджених черепах виявилися дівчатами. Це лише один з численних прикладів, які вчені фіксують щодня по всій планеті.

«Все йде до того, що чоловіки зникнуть. Стать чоловіча просто зникне», - ствердив Сергій Поярков, художник, політичний коментатор.

Австралійська генетикиня Дженніфер Грейвз на п’ятнадцятій міжнародній конференції з проблем хромосом оголосила сенсаційну новину — чоловіча ігрек хромосома безнадійна слабка та перебуває у процесі самознищення.

«Біологічно чоловіки, та хлопчики відповідно, вони слабші. Тому навколишнє середовище, а саме: температуру, хвороби, мікроби, радіацію хлопчики переносять гірше», - наголосив Олексій Шевцов, психотерапевт, професор психології.

Щобільше, вчені кажуть, що всі живі організми спочатку розвиваються, як жінки. До 8-го тижня ембріон розвивається під впливом жіночої статевої хромосоми. І це багато, що пояснює.

Чи є зв'язок між змінами клімату та змінами в статевій демографії тварин? Та чи є способи запобігти негативним наслідкам сучасного способу життя на чоловічу фертильність? Досліджуй незвідане разом з нами та дізнайся більше про чоловіче майбутнє у нашому сюжеті. Дивись відео «Загубленого світу» вже зараз:

Перші сліди давнього життя в районі Набта-Плайя археологи почали знаходити під час експедицій Фреда Вендорфа у 1960-х роках. Тут виявили кам’яні знаряддя, кераміку, намиста, кістки тварин, фрагменти рослин і залишки вогнищ. Усе це свідчило, що люди не просто проходили через цю територію, а жили тут і пристосовувалися до мінливого клімату.

У 1973 році бедуїнський провідник показав дослідникам кілька великих каменів на висохлому дні стародавнього озера приблизно за 100 кілометрів від Нілу. Спочатку вчені припускали, що вони могли з’явитися природним шляхом. Подальші дослідження показали: камені були встановлені людьми.

• Камені, які «дивилися» на небо

На початку 1990-х років археологи дослідили кругову композицію детальніше. Виявилося, що окремі камені утворюють певні лінії, орієнтовані на точки горизонту.

Дослідник археоастрономії Дж. МакКім Малвілл припускає, що споруда могла бути пов’язана зі спостереженнями за небесними тілами та сонячним календарем. Серед об’єктів, із якими пов’язують орієнтацію каменів, називають:

1. Сіріус;
2. Арктур;
3. Альфа Центавра;
4. пояс Оріона.

Особливість знахідки в тому, що положення цих зірок на небі за тисячоліття змінилося. Дослідники порівняли їхнє розташування з орієнтацією каменів і дійшли висновку, що композиція могла відповідати небесній картині часів її створення.

Коло також могло мати практичне значення. Давнє озеро відбивало зоряне небо, а спостереження за небесними світилами допомагали людям визначати сезонні зміни та періоди дощів.

Сахара, якої більше не існує

Набта-Плайя нагадує, наскільки сильно змінився клімат цього регіону. У період голоцену західна частина сучасної Сахари була значно вологішою. Тут паслася худоба, росли рослини, а люди могли залишатися на одному місці протягом тривалого часу.

Археологи пов’язують мешканців Набта-Плайя з кочовою культурою, для якої худоба мала особливе значення. Про це свідчать і поховання: в одній із могил знайшли повний скелет корови, що може вказувати на проведення ритуалу.

Згодом клімат став посушливішим. Приблизно до 3000 року до нашої ери люди залишили цей район, а колись повноводні озера зникли. Кам’яне коло залишилося серед пустелі, зберігши свідчення про час, коли Сахара була зовсім іншою.
 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Київ міг отримати метро ще у 1884 році: чому проєкт назвали «дорогою до диявола»?
• 472 чи 423: чому навіть Нью-Йорк не може точно порахувати свої станції метро?
• Футболка: нижня білизна для холостяків, яка підкорила світ завдяки армії

Головною транспортною проблемою тогочасного Києва було сполучення між низьким лівим берегом, річковою інфраструктурою Подолу та високим правим берегом, де стрімко розвивався центр. 

«Андрієвський запропонував радикальне рішення: пробити у масивних дніпровських схилах глибокі тунелі. За його задумом, залізничні потяги мали пірнати під землю в районі Поштової площі і виходити на поверхню аж біля Бессарабки», - розповів ведучий проєкту «Загублений світ» Геннадій Попенко.

Цей грандіозний маршрут передбачав не просто прокладання колій, а й створення складної системи природної вентиляції.

Проте інноваційна ідея зіткнулася із глухою стіною бюрократії. Міська управа визнала проєкт надто фантастичним і дорогим, одразу відправивши креслення в архів. Але найбільший удар по ідеї підземного транспорту завдало духовенство. Московські священники розгорнули у місті агресивну інформаційну кампанію проти будівництва.

«Величезна кількість святинь. А якщо ви будете рити під землею, а це все кудись завалиться? Вони так говорили. Спротив був настільки сильний, що вони почали навіть брошури випускати, про те, що якщо ви туди полізете, звідти вийде диявол», - розповіла гідесса Оленає

Церковники відверто лякали киян, називаючи підземні тунелі «гріховними» та «проклятими». Людям нав'язували думку, що будь-який спуск під землю – це пряма дорога до пекла, яка неодмінно розгніває вищі сили. Через такий шалений симбіоз чиновницького страху та релігійного фанатизму Київ надовго втратив шанс стати передовим транспортним хабом Європи.

Які грандіозні плани щодо розвитку підземки виношував гетьман Павло Скоропадський у 1918 році? І чому вони не здійснилися? Більше про це – у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 12:00 на телеканалі 2+2!

Плутанина тягнеться ще з початку 20 століття, коли розбудовою нью-йоркської підземки займалися не державні структури, а три конкуруючі приватні компанії. Кожна з них створювала власні лінії та платформи, абсолютно не зважаючи на маршрути конкурентів. У гонитві за пасажирами вони іноді зводили свої зупинки на відстані буквально кількох метрів одна від одної. Часто колії різних компаній проходили по вертикалі, перетинаючись на різних підземних рівнях.

Коли транспортна система нарешті об'єдналася під контролем міста, виникла проблема з класифікацією. Для звичайного пасажира сучасний великий пересадочний вузол відчувається як один простір під одним дахом. Проте документально та технічно для міської влади – це дві або навіть три окремі станції, кожна з яких має свій інвентарний номер.

«Почати будувати метро можна, закінчити будувати його – на жаль, неможливо. Тому що він буде розвиватися, постійно добавлятимуться нові станції, нові, нові, нові», - розповів кандидат технічних наук, старший викладач НТУ Дмитро Кот.

Масштаби нью-йоркського метрополітену настільки колосальні, що для того, аби просто об'їхати всі існуючі станції без виходу на поверхню, знадобиться майже доба безперервної їзди. Ця інфраструктура працює цілодобово, що робить її унікальною навіть серед найсучасніших європейських чи азійських аналогів.

Чому цей транспорт, попри його подекуди занедбаний вигляд, обирають голлівудські зірки-мільйонери? Більше про це – у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 12:00 на телеканалі 2+2!

Футболку підхопив флот

Наступний крок зробила армія. У 1913 році ВМС США внесли зміни до правил служби та форми. Саме в цей період білі трикотажні сорочки з короткими рукавами та круглим коміром почали використовувати моряки як нижній шар під форменим одягом.

Для флоту така річ була просто практичною. Її легко прати, вона не сковує рухів, а в спеку в ній значно комфортніше працювати.

Іноді моряки залишалися в одній сорочці під час роботи. Так футболка поступово ставала видимою частиною одягу, хоча формально все ще залишалася нижньою білизною.

Потім у справу втрутився Марлон Брандо

До середини 20 століття футболка вже давно перестала бути суто військовою річчю. Але саме кіно допомогло їй набути нового статусу.

У 1951 році Марлон Брандо зіграв Стенлі Ковальського у фільмі «Трамвай «Бажання». Його герой більшу частину часу носить просту білу футболку. Для сучасного глядача це звичайний одяг, але тоді такий образ виглядав зовсім інакше.

У колекції Бібліотеки Конгресу США зберігаються матеріали фільму, зокрема портрет Брандо в образі Ковальського. 

Після цього футболка дедалі частіше з’являлася як самостійний предмет гардеробу. Її вже не обов’язково було ховати під сорочкою.

Так проста бавовняна річ, яку рекламували чоловікам, які не бажали пришивати ґудзики, пройшла шлях до масової моди. У цьому переході зіграли свою роль і військова форма, і практичність, і, зрештою, кінематограф.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• ««Сейф століття» у США: як американка змусила людей платити за місце в капсулі часу
• Ескалатор посеред неба: як японські архітектори з’єднали хмарочоси скляною капсулою?
• Шотландські богатирі: навіщо чоловіки кидають колоди та валуни вже майже тисячу років?

«Треба було просто побачити Київ того часу. На тлі того, що відбувалося навколо, це була оаза. В ньому працювала банківська система, ресторани, була гаряча і холодна вода... Метро тільки не було», - зазначила гідесса Олена.

Скоропадський розумів, що столиці бракує надсучасної інфраструктури, яка б відповідала її новому статусу. Він доручив найкращим інженерам розробити план будівництва метрополітену. За задумом уряду, під Києвом мали з'явитися три магістральні гілки. Їхнім головним завданням було з'єднати урядовий квартал (який і тоді розташовувався в районі Маріїнського парку) з густонаселеними околицями.

У грудні 1918 року міністр транспортних шляхів Павло Чубинський детально розповів пресі про цей задум. Маршрути мали пролягати з Бессарабки на Деміївку, зі Звіринця на Лук'янівку, а також об'єднувати лівий і правий береги Дніпра. Фактично, інженери гетьманату накреслили схеми, які майже ідеально збігаються із сучасними лініями київського метро.

На жаль, грандіозним транспортним амбіціям не судилося втілитися в життя. Влада Павла Скоропадського протрималася лише сім з половиною місяців. Зі зміною політичної ситуації та падінням гетьманату всі інженерні креслення були відкладені до кращих часів. Столиці довелося чекати ще кілька десятиліть, перш ніж у 1960 році під її вулицями нарешті рушив перший потяг.

На які інженерні хитрощі довелося піти будівельникам у 60-х роках, щоб звести найглибшу станцію Європи? Більше про це – у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 12:00 на телеканалі 2+2!

Міжнародна команда на чолі з археологом Масато Сакаї з Університету Ямагата спільно з IBM Research використала систему глибокого навчання для пошуку нових геогліфів на плато Наска в Перу.

Алгоритм отримав супутникові та аерофотознімки величезної території й почав шукати ділянки, які могли приховувати стародавні зображення. Спочатку система виділила 47 410 потенційних місць. Після цифрового аналізу археологи залишили 1309 найперспективніших ділянок, які вже перевіряли за допомогою дронів та під час польових досліджень.

Результат виявився вражаючим: дослідники підтвердили 303 раніше невідомі фігуративні геогліфи та ще 42 геометричні зображення. Загальна кількість задокументованих малюнків Наски тепер досягла 683.

Нові геогліфи відрізняються за розміром і змістом. Більшість знайдених фігур невеликі — приблизно дев’ять метрів завдовжки. На них можна побачити людей, відрубані голови та одомашнених тварин, зокрема лам.

Великі лінійні зображення мають зовсім інший масштаб — деякі сягають близько 90 метрів. На них переважно зображували диких тварин: птахів, китів та інших істот.

Однією з найбільш незвичайних знахідок стала 22-метрова косатка з ножем. Цей мотив особливо цікавий археологам, оскільки подібне зображення вже зустрічалося на кераміці культури Наска.

Штучний інтелект допоміг не лише знайти нові фігури, а й зрозуміти, де саме варто шукати далі. За словами Масато Сакаї, технологія дозволила значно швидше картографувати розташування геогліфів. Дослідження, опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, показало, що завдяки алгоритмам темпи відкриттів зросли приблизно у 16 разів порівняно з традиційними методами.

І найцікавіше ще попереду. Алгоритм уже визначив майже тисячу ділянок, які можуть приховувати нові геогліфи. Тож пустеля Наска, схоже, ще далеко не розповіла людям усіх своїх таємниць.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• 164 ворожі дрони за місяць: батарея перехоплювачів 58 ОМПБр відзвітувала про роботу на Харківщині
• Копав підлогу на кухні й натрапив на скарб: монети 17 століття пролежали там 400 років
• 116 метрів під землею: навіщо в Китаї побудували метро на глибині 40-поверхового будинку?

«За кожним таким перехопленням значно більше, ніж просто знищена повітряна ціль. Це люди, до яких не долетів ворожий дрон: військовослужбовці на позиціях чи цивільні, які могли опинитися в зоні ураження. Точна робота батареї в небі означає, що для багатьох із них черговий ворожий БпЛА так і не став реальною загрозою», - зазначили у 58 ОМПБр.

Офіційна статистика за липень показує, які саме ворожі БпЛА були знищені батареєю перехоплювачів. Найбільше серед них було «Молній» - 118 одиниць. Також батарея знищила 16 БпЛА «Італмас» та 11 FPV-дронів.

Серед ліквідованих цілей є 6 БпЛА «Шахед», 2 «Ланцети», а також розвідувальні апарати: 3 БпЛА «Суперкам», один «Орлан» та один «Зала».

До загального списку знищених цілей увійшли по два БпЛА «Гербера» і «Князь Віщий Олег», та по одному апарату «Альбатрос» і «Скат».

Батарея перехоплювачів ЗРДн 58 ОМПБр продовжує працювати, щоб ворожі дрони залишалися цілями в небі, а не загрозою на землі.

Як пише Главред, посилаючись на Popular Mechanics, несподівану знахідку зробили подружжя Роберт і Бетті Фукс на фермі Саут-Пуртон у Західному Дорсеті. Під час робіт Роберт поглиблював підлогу киркою, коли несподівано натрапив на глиняний посуд. Усередині виявилося близько сотні старовинних монет. 

За словами Бетті Фукс, спочатку ніхто навіть не припускав, наскільки значною буде ця знахідка.

«Одного вечора я була з дітьми, а мій чоловік копав киркою, коли подзвонив і сказав, що вони щось знайшли. Він склав усі монети у відро», - згадувала вона.

Сім’я одразу повідомила про знахідку фахівцям. Монети передали до Британського музею, де їх очистили та дослідили. Експерти встановили, що скарб було заховано приблизно між 1642 і 1644 роками - у самий розпал Першої англійської громадянської війни.

Чому власники сховали скарби

До колекції увійшли золоті монети часів королів Якова I і Карла I, а також срібні півкрони, шилінги та шестипенсовики епохи Єлизавети I, Філіпа та Марії.

Історики вважають, що схованка з’явилася не випадково. Під час громадянської війни мешканці Англії регулярно ховали гроші та цінності, побоюючись мародерства та конфіскацій. Армії обох сторін проходили через населені пункти, забираючи продовольство, майно та коштовності.

Як пояснив аспірант Університетського коледжу Лондона Васім Ахмед, люди могли втратити все лише через свої політичні погляди.

«Якщо ви були роялістом або підозрювалися в роялістських поглядах, ваші володіння могли бути конфісковані парламентською стороною, і навпаки», - зазначив історик.

Таємниця, яку не вдалося розкрити за чотири століття

Дорсет вважався одним із ключових регіонів під час війни. Через нього постійно проходили війська, а багато заможних родин змінювали сторону конфлікту залежно від політичної ситуації. У сусідньому Лайм-Реджисі парламентський гарнізон витримав восьмитижневу облогу завдяки постачанню продовольства та пороху морем.

Дослідники припускають, що власник знайдених монет розраховував пізніше повернутися за своїми заощадженнями, однак так і не зміг цього зробити.

За словами Бетті Фукс, дивовижна знахідка могла б залишатися під підлогою ще багато десятиліть.

«Якби ми не опустили підлогу, вони б досі там були заховані. Я припускаю, що людина мала намір їх дістати, але їй так і не випала така нагода», - розповіла британка.
 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• «Сейф століття» у США: як американка змусила людей платити за місце у капсулі часу
• Ескалатор посеред неба: як японські архітектори з’єднали хмарочоси скляною капсулою?
• Шотландські богатирі: навіщо чоловіки кидають колоди та валуни вже майже тисячу років?

Проте за таку шалену швидкість будівництва довелося заплатити високу ціну. У жертву темпам китайські інженери принесли естетику та індивідуальність станцій. Якщо старі європейські підземки часто нагадують музеї чи палаци, то більшість нових зупинок у містах Китаю – це суто утилітарні об'єкти. Вони схожі між собою як дві краплі води (так звані типові станції-клони), адже такий підхід дозволяє економити колосальні кошти і час. Справді унікальним, неповторним дизайном можуть похизуватися лише лічені станції у Пекіні чи Шанхаї.

Однак головне досягнення китайського метрополітену лежить не в площині архітектури, а в площині екстремальної інженерії. Справжній виклик будівельникам кинув мегаполіс Чунцін. Щоб врятувати місто від транспортного колапсу, інженерам довелося занурити нову станцію на приголомшливу глибину в 116 метрів. Це еквівалентно висоті 40-поверхового хмарочоса, який повністю сховали під землю. Через таку безпрецедентну відстань звичайний прямий спуск виявився неможливим, тому шлях пасажирів від поверхні до платформи з потягами довелося розбити на вісім окремих ескалаторних маршів.

Цей проєкт переписав світову історію метробудування. До появи китайського гіганта статус найглибшої станції планети понад шістдесят років гордо утримувала київська «Арсенальна». Сьогодні українська архітектурна перлина поступилася азійському конкуренту лише десятьма метрами, проте вона впевнено зберігає за собою звання найглибшої станції Європи.

Чому найперший проєкт київського метро у 19 столітті викликав паніку серед священників, і хто назвав його дорогою до диявола? Більше про це – у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 12:00 на телеканалі 2+2!

Свій позивний військовий отримав на Чернігівщині ще на початку великої війни – на честь попередніх років служби у Військово-морських силах. Сьогодні його підрозділ працює з легендарною системою «Град».

«Яке її призначення? Крити площі. Це на рахунок штурмових дій, скупчення техніки і живої сили. Ну або відбиття штурмів, коли русня йде стіною з усією технікою, щоб відразу накрити площу і найбільше їм зробити каліцтв», – розповів боєць.

Дальність стрільби, за словами військового, залежить від типу боєприпасу. Для «Граду» є снаряди, здатні бити приблизно на 20 і 40 кілометрів. Він також згадав різні типи зарядів, зокрема коротші, довші та термобаричні.

Проте сучасні реалії вимагають від артилеристів максимальної обережності та швидкості. На відміну від ствольної артилерії, яка може маскуватися у лісосмугах, реактивним системам потрібен простір. Для точного наведення використовується спеціальний прилад – бусоль, яка встановлюється на відкритій місцевості на відстані мінімум 100 метрів від машини.

«Зараз ти працюєш, грубо кажучи, з самого поля, бо специфіка реактивки – ти з кущів не можеш стріляти. Тобі треба площа, в тебе є бусоль... Тобто зараз це дуже трудоємко, з тим скільки FPV і тебе відразу з першого залпу здалеку бачать», - зазначив «Морпіх».

За словами військового, зона роботи російських безпілотників уже сягає, ймовірно, понад 30 кілометрів углиб українських позицій – аж до Харкова і навіть далі. Після першого ж залпу ворог може засікти позицію української машини. З цього моменту вмикається своєрідний секундомір виживання.

«Росіяни зараз оперативно працюють, і відразу при першому засіченні в нас є небагато часу – до 10-15 хвилин – зробити роботу і втекти», - говорить військовий. 

Сам процес стрільби вимагає гнучкості. Залежно від ситуації, екіпаж може випустити три снаряди або одразу повний пакет із 40-ка. Загалом, 15 хвилин на позиції цілком вистачає, щоб зробити три-чотири залпи, дочекатися коректури від аеророзвідки та внести нові налаштування.

Найбільше в роботі, зізнається «Морпіх», запам'ятовуються моменти, коли вдається ефективно подавити противника, прикрити підхід наших військ або точно накрити ліс зі скупченням ворожої піхоти. Особливо запам'ятовується, коли після пристрілки всі снаряди лягають точно в ціль. Під час однієї з останніх операцій екіпаж зробив два рази по три пристрілочні постріли, після чого випустив залишок пакета – і всі снаряди лягли точно куди треба.

Ще одним яскравим епізодом стала робота на напрямку Новодонецького та Урожайного. Тоді «Морпіх» обіймав посаду головного сержанта і безпосередньо контролював та забезпечував роботу бойових машин. Українські війська щойно зайшли на нові рубежі, зайнявши колишні позиції росіян. Окупанти ж підготували техніку і мали намір атакувати. Проте українська реактивна артилерія відпрацювала на випередження, успішно спаливши ворожу броню ще до того, як ворог зміг розпочати штурм.

Аналізуючи суспільні настрої в тилу, військовий залишається категоричним щодо тих, хто шукає відмовки, аби уникнути призову. Він переконаний, що єдиний правильний шлях для тих, хто вагається – просто прийняти остаточне рішення.

«Головне, щоб вони на це наважилися. Якщо вже це сталося, то йти до кінця. Це єдине, що я можу порадити. А те, що вони дуже довго думають, значить, вони не надумали і все. Саме що обурює – це відмазки людей, щоб не піти», - зізнається «Морпіх». 

У 1957 році Альфред Філдінг і Марк Шаванн думали про зовсім інше. Вони хотіли зробити пластикові шпалери з незвичайною фактурою. За офіційною історією Sealed Air, винахідники ламінували два пластикові шари, залишаючи між ними повітря. Так утворювалася поверхня з бульбашками. Для декору стін матеріал не підійшов: покупців така ідея не зацікавила. 

Друга спроба теж була невдалою

Відправляти винахід на смітник Філдінг і Шаванн не поспішали. Вони побачили іншу властивість матеріалу: повітря між шарами працювало як своєрідний ізолятор.
Плівку спробували використовувати для утеплення теплиць. Цей варіант виявився практичнішим за шпалери, але великого успіху також не приніс.

Зате експерименти показали головне – матеріал легкий, гнучкий і здатний пом’якшувати удари.

Комп’ютери дали Bubble Wrap шанс

У 1960 році Філдінг і Шаванн заснували Sealed Air, а Bubble Wrap став одним із головних продуктів компанії. Плівку почали розглядати як пакувальний матеріал.
Особливо доречною вона виявилася для електроніки. Sealed Air у власній історії компанії зазначає, що Bubble Wrap використовували для захисту комп’ютерів IBM під час транспортування. 

Для такої техніки упаковка мала важити якомога менше, займати мало місця й водночас захищати корпус та деталі від пошкоджень. Повітряні бульбашки несподівано виявилися саме тим рішенням, яке шукали.

До речі, саме тому історія Bubble Wrap цікава не стільки самим матеріалом, скільки пошуком його призначення. Винахідники кілька разів змінювали напрям, перш ніж зрозуміли, для чого їхня конструкція справді потрібна.

А шпалери залишилися лише першим розділом цієї історії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• «Сейф століття» у США: як американка змусила людей платити за місце у капсулі часу
• Ескалатор посеред неба: як японські архітектори з’єднали хмарочоси скляною капсулою?
• Шотландські богатирі: навіщо чоловіки кидають колоди та валуни вже майже тисячу років?

Кореспондентка Коротко про розпитала режисера, чому з усіх гетьманів України він вирішив розповісти саме про Івана Виговського, чи правда, що він цінує у жінках більше розум, ніж красу, і хто із сучасних співачок подобається йому більше за інших.

Семене, як ви опинились у режисерському кріслі пригодницького серіалу?

Мене запросили у цей проєкт його продюсери – Сергій Карпенко та Володимир Москалець, які задумали серіал ще до ковіду. Ми пройшли складну процедуру пітчингу в Держкіно й отримали фінансову підтримку. Потім досить довго готувалися, писали сценарій великою сценарною групою, і я теж долучився до процесу. Це був справжній мозковий штурм. Було декілька драфтів, тобто версій сценарію. Ми наповнювали його гумором та відсилками до сьогодення. Як на мене, сценарій вийшов класний. Не можу дочекатися прем'єри. 

А чому саме Іван Виговський? Чим вас привабила постать саме цього гетьмана Війська Запорозького?

Це цікава і досить суперечлива постать в історії України. І водночас найбільш недооцінена. Ми знаємо його як воїна, але він також був блискучим дипломатом, інтелектуалом, людиною європейської культури. Саме тому, коли Іван Виговський став гетьманом, то міг грати свою гру на складній геополітичній шахівниці. Ми знаємо про молоді роки Виговського дуже мало. Відомо, що він народився в 1608 році, що навчався в Києві, потім подорожував Європою. Брак історичного матеріалу - це проблема, але водночас це і плюс для нас, тому що під час створення серіалу ми мали широке поле для художньої вигадки. 

Ми багато чого припускали, але весь час памʼятали, що знімаємо кіно про реальну історичну постать. І це для нас було дуже важливо, бо в той момент, коли Україна кровʼю виборює собі місце на карті світу, виборює його й наша історія. Вважаю, що зараз саме час згадати про Івана Виговського, який був і дипломатом,  і шпигуном – таким собі Джеймсом Бондом з українським серцем. Ну скажіть, це ж дійсно звучить неймовірно сучасно?

Це правда. Я була на знімальному майданчику рік тому і з того моменту ніяк не дочекаюсь премʼєри. Але скажіть, Виговський у вас позитивний персонаж чи не дуже?

Тут не можна відповісти однозначно. Козак Виговський – це жива людина. Він ризикує, робить помилки, закохується, б'ється на дуелях. За сюжетом він, як молодий дипломат, провалює шпигунську місію в Речі Посполитій, і йому доручають нову місію в простому українському селі, де йому довелося притримати свої амбіції і шукати спільну мову з мешканцями хутору. В цій історії немає суто позитивних чи суто негативних героїв. Але вони всі неймовірно цікаві. 

Ваш серіал має елементи детективу та шпигунських ігор. Тобто Виговський дійсно був шпигуном та розвідником?

Думаю, що так. У ті часи козацька розвідка була однією з найкращих в Європі. Ми додали в серіал, події в якому відбуваються у першій половині 17 століття, елементи шпигунського екшену. Коли Іван Виговський будував під Батурином сторожову заставу, в той самий час у Парижі переживали свої пригоди герої «Трьох мушкетерів» - Атос, Портос, Араміс та ДʼАртаньян. У нас шаблі, у мушкетерів – шпаги, і там і тут – жінки, вино, інтриги та велика політика. Як і у Дюма, наша історія про лицарів, для яких на першому місці стоїть братерство, дружба, вірність вітчизні й кохання до жінки. 

Знаєте, працюючи над цим серіалом, я весь час відчував гордість за нашого головного героя і за те, що у нас в історії теж були драйвові моменти, нічим не гірші, ніж у Дюма. І ще ми дуже хочемо, щоб український глядач побачив свою історію не як суцільну трагедію, а як хроніку битв, перемог, масштабних особистостей і неймовірних пригод. Якщо коротко, то ми в Україні зняли фільм про те, як історично гартувався наш характер. 

Ну, характеру українцям, судячи з того, що ми вже п'ятий рік стоїмо, дійсно не бракує. 

Хочеться, щоб цей серіал подивилася молодь, щоб вона через це зацікавилася нашою історією, щоб розуміла, що Україна завжди була у вирі європейських подій, і що вона не з'явилась нізвідки, і що її не придумав Ленін. Це буде цікаво досліджувати.

Тоді повернемося до серіалу про Виговського. У цьому проєкті абсолютно зірковий акторський каст. Як вам вдалося стільки зірок зібрати? Тут у вас і Олександр Ярема грає, а він один із найбільш затребуваних акторів на сьогодні, і Віталій Ажнов, який після фільму «Малевич» два роки ніде не знімався. Це вони на імʼя Семен Горов злетілися?

Кастинги ми почали наприкінці 2024 року. Це була велика робота, бо на кожну роль пробувалися по декілька акторів. І, думаю, справа тут зовсім не в мені – всім акторам цікаво знятися в історичному пригодницькому серіалі. Ми проводили багато різних проб – проби в костюмах, спостерігали за взаємодією акторів, дивилися, чи вибудовується гармонійний акторський ансамбль. І, думаю, у нас все вийшло.

Мене дуже тішить, що важливу для фільму роль голови села грає Олександр Ярема – один із кращих комедійних та драматичних акторів України. Ярема – справжній мастодонт українського екрану.

А у Віталія Ажнова в фільмі дуже несподівана й цікава роль, він грає Ореста – соратника Виговського, місцевого винахідника, такого собі генія не від світу цього, який буквально грається з часом. Цей хлопець – справжній дивак, та для Виговського його підтримка є надважливою, в ньому він бачить віру в себе, що допомагає йому не зупинятися та йти до кінця. Вважаю, що Віталій Ажнов у цій ролі на своєму місці, бо він привніс у наш фільм тонкість, гумор, а головне – свою таку фірмову незвичність.

Ну і «на закуску» - Виговський. Його грає Артем Пльондер, який відомий більше як театральний актор. 

Артем – майбутня зірка кіно, і він вже заявив про себе. Маю надію, що після «Виговського» він стане ще більше популярним. Він, до речі, дуже відомий за кордоном. От зайдіть на його Instagram і побачите, що коментарі йому пишуть переважно англійською. Це тому, що Артем знявся в декількох кінопроєктах, які транслюються по всьому світу. А нині прийшов час його популярності саме як українського кіноактора.

Ну а тепер, як ви сказали - «на закуску»: окрема моя любов - жіночі ролі. Ми розуміємо, що Виговський – привабливий молодий шляхтич та козак, тож тут ніяк без кохання та любовних ліній, і їх у серіалі декілька.

Одну з головних ролей зіграла Дарʼя Легейда. Вона втілила Віталіну – українську панянку, доньку кошового, таку собі освічену українську жінку, яка більше нагадує європейську принцесу. Вона замовляє собі наряди з Парижа та Варшави, знається на музиці та живопису. І у неї, звичайно, роман з Виговським.

Ще одну головну жіночу роль – доньку сільського голови Оксану – зіграла молода акторка Катерина Файн. І з нею у Виговського також роман. До речі, Катю спочатку пробували на роль Віталіни, але в якийсь момент ми зрозуміли, що перед нами саме Оксана. Ну і з Артемом Пльондером у них ще під час кастингу виникла справжня хімія, і ми це підхопили. 

О, Катерина Файн – дійсно яскрава акторка. До речі, її зовнішність абсолютно в стилі гурту «ВІА Гра». Чимось вона нагадує молоду Надю Мейхер. Не вважаєте?

Так, типаж схожий. Вона і красуня, і при цьому така дуже незалежна та самостійна, вміє і постояти за себе. Там в одній серії є момент, коли відбувається напад на хутір, Виговський кричить їй: «Бери жінок і ховайся!». А вона йому відповідає: «Українські жінки не ховаються». І це про те, що в Україні навіть в часи козацтва не було слабких жінок. 

Катя прийшла у ваш проєкт майже без досвіду. До цього вона зіграла досить помітну роль у «Скаженому весіллі-3», але то й усе. Ви дуже ризикували, беручи Файн на головну роль?

Ну ви знаєте, Катя мене вразила тим, як вона готується до ролі. У неї є блокнот, куди вона записує свої думки, питання до партнерів та до режисера, вона кожну сцену прописує, в якій грає - що відбувається, які емоції. Вона готується до кожного знімального дня, і в цьому питанні вона велика молодчина. Мені дуже сподобалося з нею працювати і можу сказати, що вона переборола щодо себе стереотип, що вона просто красива й усе. Розумієете? Катерина Файн – талановита акторка, яка продовжує свій розвиток, тому бажаю їй успіху в кінокарʼєрі. І, до речі, Катя дуже виросла в акторстві за час знімання «Виговського». 

Основна частина зйомок проходила у Музеї просто неба у Пирогові в Києві. Вдалося вам у сучасній Україні відтворити 17 сторіччя?

Я ще раз хочу наголосити, що «Пригоди козака Виговського» - це не історичний серіал і не реконструкція, це наш погляд на справи чотирьохсотрічної давнини.

Ми знімаємо це в сучасній Україні, в її реаліях і намагаємося поєднати українську автентику із сучасними кінематографічними трендами. У нас в серіалі чудовий художник-постановник Олександр Тетерін, який побудував світ, що є фантазією на тему 17 сторіччя. Він досконально вивчав зброю, предмети побуту того часу. Те ж стосується костюмів, які створила художниця Іра Жураковська – вони передають епоху, але мають і сучасний присмак, що на екрані виглядає дуже стильно. Я ще раз підкреслюю, що ми створювали на екрані не музей козацтва, а естетичний кінематографічний світ, у який глядачу буде кортіти зануритися. 

Знаючи вас як майстра телемюзиклів, не можу не запитати про музику в цьому серіалі. 

Більшість музики для «Виговського» створив Сергій Могилевський. Одразу скажу, музики в цій історії дійсно багато, але вона не головує над самою історією, бо це все ж таки не мюзикл, як би комусь цього не хотілося. Але в фільмі будуть звучати і народні пісні, і написані спеціально для фільму. 

Робота над серіалом «Виговський» закінчилося досить давно, але знаючи ваш творчий характер, ви точно щось знімаєте. Тобто, якщо коротко, які ваші творчі плани, можливо, мюзикл нам слід очікувати?

Я вам точно скажу, що свій найкращий мюзикл я ще не зняв і що він у мене попереду. Треба тільки нам перемогти у цій війні. А нині я працюю над новим проєктом – і це не мюзикл. Багато про нього не можу розказати, бо зараз іде підготовка до фільму. Можу сказати, що це буде повнометражний містичний детектив з елементами гумору. Сюжет у ньому зав'язаний на темі спіритичних сеансів та карт Таро. Маю надію, що знімання стартує у вересні і у новому році цей фільм вийде. Українці потребують таких жанрів під час війни. Тобто, звичайно, багато повинно бути фільмів про війну, про її наслідки, але повинні бути комедії та детективи, жахи та ромкоми, бо без цього різнобарвʼя емоцій складно жити. І насправді оцей детектив плюс гумор – це ідеальне поєднання.

Про те, чи підтримує режисер контакт із Костянтином Меладзе, який склад гурту «ВІА Гра» він вважає дійсно унікальним, чому захоплюється творчістю Jerry Heil та Кажанни, а також чому легкі ромкоми про кохання військових важливі для українського глядача саме зараз, читай на сайті КП. 

Основою розробки стала гібридна структура, у якій поєднали напівпровідникові полімери з еластичною гумою. Така комбінація дозволила матеріалу залишатися гнучким і водночас зберігати здатність проводити електричний струм та перетворювати різницю температур на енергію.

Особливо вражає його еластичність. Матеріал здатен розтягуватися більш ніж на 850% від початкової довжини, не втрачаючи своїх ключових властивостей. Це важливо для одягу, адже тканина має витримувати постійні рухи, згинання та розтягування.

• Як це може працювати?

Тіло людини постійно виділяє тепло, тоді як навколишнє повітря зазвичай прохолодніше. Різниця температур створює умови для роботи термоелектричного матеріалу — він перетворює частину теплової енергії на електричну.

У майбутньому таку технологію планують інтегрувати безпосередньо в повсякденний одяг. Наприклад, футболка або інша частина гардероба потенційно зможе:

1. виробляти електроенергію під час носіння;
2. підтримувати роботу невеликих електронних пристроїв;
3. допомагати регулювати температуру тіла;
4. живити медичні сенсори без зовнішнього джерела живлення.

Найцікавіше застосування — портативна електроніка. Якщо технологію вдасться масштабувати, одяг зможе частково компенсувати потребу в постійній підзарядці смартгодинників, сенсорів та інших невеликих ґаджетів.

Поки що розробка перебуває на етапі досліджень, тому говорити про появу «футболок-зарядок» у магазинах зарано. Проте здатність матеріалу поєднувати високу еластичність із термоелектричними властивостями відкриває цікаві перспективи для майбутньої електроніки.

Можливо, одного дня джерело енергії для ґаджетів буде буквально на нас — і працюватиме щоразу, коли ми просто рухаємося у своєму одязі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Волинська трагедія без міфів: що відомо про злочини українців і поляків?
• «Божевільна» ідея, що змінила світ: чому перше метро нагадувало екстремальний атракціон?
• Міль зламала комп’ютер: як справжня комаха увійшла в історію програмування?

Незвичайне створіння помітили на глибині близько 665 метрів неподалік підводної гори на хребті Наска. Його вдалося зняти за допомогою дистанційно керованого апарата, встановленого на дослідницькому судні Falkor.

Попри фантастичний вигляд, «літаючий спагетті-монстр» не є однією твариною. Насправді це колонія сотень дрібних організмів, які працюють як єдине ціле. Одні відповідають за живлення, інші — за розмноження чи виконують інші життєво важливі функції. Разом вони формують організм, довжина якого може сягати одного метра.

Ці колонії є хижаками та зазвичай мешкають на глибинах від одного до трьох кілометрів. Саме тому зустріч із ними трапляється вкрай рідко, а кожне нове спостереження допомагає науковцям краще зрозуміти життя глибоководних екосистем.

За словами морського біолога Алекса Девіда Роджерса, підводні гори південно-східної частини Тихого океану залишаються одними з найменш досліджених і водночас найбагатших на біорізноманіття місць планети. Дослідники сподіваються, що нові експедиції дозволять відкрити ще більше невідомих видів і нанести на карту ділянки океану, які досі не бачили людські очі.

Під час цієї ж експедиції вченим також уперше вдалося зафільмувати живого кальмара виду Promachoteuthis. Раніше його описували лише за мертвими зразками, тому це відкриття стало ще одним важливим кроком у вивченні мешканців океанських глибин.

Попри сучасні технології, океан усе ще зберігає безліч таємниць. І кожне таке відкриття доводить, що найхимерніші істоти можуть існувати зовсім не у фантастичних фільмах, а в реальних глибинах нашої планети.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Волинська трагедія без міфів: що відомо про злочини українців і поляків?
• «Божевільна» ідея, що змінила світ: чому перше метро нагадувало екстремальний атракціон?
• Міль зламала комп’ютер: як справжня комаха увійшла в історію програмування?

З чого почалася історія «Таксі для опера»?

До мене з ідеєю прийшли сценаристи Артем Кобзан і Марк Лимаренко. Їх надихнула реальна історія колишнього футболіста, який після передчасного завершення кар'єри став працювати таксистом. Колись він гарно заробляв, але від того життя залишилась лише яскрава машина. В нашому серіалі колишній футболіст не просто таксує, він допомагає розкривати злочини, одного разу випадково опинившись у центрі кримінальних подій. Ми робили акцент не лише на детективній лінії, а й створили дует двох абсолютно різних людей, які змушені працювати разом. Так і народився тандем головних героїв – Моті й Пасіча. 

Чим «Таксі для опера» відрізняється від інших детективів?

Ми хотіли робити серіал не лише про злочини. Це історія про довіру, дружбу, вибір і кохання. Це історії про людей, про їхні слабкі й сильні сторони, емоції. В серіалі поєднані детектив, екшн, гумор, драматичні моменти. І є головна інтрига, яка проходить через усі 16 серій. 

Чи одразу зрозуміли, хто має зіграти Мотю та Пасіча?

Пошуки акторів на головні ролі були доволі довгими. Але, коли на пробах зустрілися Григорій Бакланов і Дмитро Вівчарюк, ми відчули, що це саме ті люди. Цікаво, що Дмитро прийшов на кастинг після комедійних ролей, а тут показав абсолютно інший бік свого таланту. Його Пасіч викликає щиру симпатію – він правильний, трохи незграбний, дуже людяний і справжній. Саме таким ми його й писали.

Це правда, що після зйомок пілотної серії ви навіть змінили одну з акторок?

Так. Для нашого каналу це був майже безпрецедентний випадок. Ми зняли пілот, уважно його переглянули й зрозуміли, що деякі рішення потрібно переглянути. Це стосувалося сценарію, персонажів і одного з акторських призначень. Такий підхід дозволив зробити серіал сильнішим ще до початку основних зйомок.

Окрім головних героїв, у серіалі дуже потужний акторський склад. Наскільки це було принципово?

Ми хотіли, щоб навіть другорядні персонажі запам'ятовувалися. Тому запросили сильних українських акторів, кожен із яких додає історії свій характер. Я б сказав, що в цьому серіалі немає другорядних чи епізодичних ролей. Тут кожен персонаж – невід’ємна частина всієї історії. 

Якою була атмосфера на майданчику?

Якщо чесно, дуже веселою. Григорій Бакланов, Дмитро Вівчарюк, Анастасія Нестеренко – вони настільки здружилися, що режисеру Володимиру Янощуку іноді доводилося їх заспокоювати. Вони постійно жартували, багато сміялися, підколювали одне одного. Але щойно звучала команда «Мотор!» – усі миттєво переключалися, концентрувалися, занурюючись у своїх персонажів. Було видно, що кожен по-справжньому закохався у своїх героїв і хотів зробити якісний серіал.

Чому, на вашу думку, глядачам варто подивитися «Таксі для опера»?

Тому що це не просто детектив. Це серіал із живими героями, за якими дійсно цікаво спостерігати. Тут є драйв, гумор, кримінальні загадки, сильний акторський склад і персонажі, за яких хочеться переживати. Думаю, після першої серії глядачі повертатимуться до перегляду щовечора. 

Токіо – це місто, яке постійно зростає, і його інфраструктура змушена адаптуватися до шалених темпів життя мегаполіса. Транспортна система працює з точністю швейцарського годинника. Потяги прибувають секунда в секунду, а всі пересадки продумані до найдрібніших деталей.

«В Японії найбільша в світі урбанізованість, тобто переважна більшість населення проживає в містах. Відповідно, дуже велика тіснява в мегаполісах», - розповів гід, блогер та києвознавець Кирило Степанець.

Щоб уникнути хаосу, в японському метро панує особливий, дуже суворий кодекс поведінки. Тут не заведено розмовляти по телефону або вести гучні бесіди з попутниками. Тиша у вагонах допомагає знизити рівень стресу під час поїздок у натовпі. Також для забезпечення комфорту та безпеки існують окремі вагони виключно для жінок.

Проте справжньою візитною карткою японської підземки стали «ошія» – професійні штовхачі. Вони з'явилися в середині 20 століття, коли столиця стрімко розросталася, а кількість пасажирів у метро перевищила всі мислимі норми. Ошія носять темну уніформу, кашкети та обов'язкові білі рукавички. Їхня робота полягає не просто в тому, щоб заштовхати якомога більше людей у вагон. Головна місія цих працівників – безпека. Вони уважно пильнують, аби у дверях не затисло одяг, сумки чи ремені. Найменша затримка під час закриття дверей може збити графік і зупинити рух усієї лінії, тому робота штовхачів є критично важливою для функціонування транспортної артерії Токіо.

Що змушує голлівудських зірок першої величини спускатися під землю у Нью-Йорку? Більше про це – у новому випуску проєкту «Загублений світ». 

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 12:00 на телеканалі 2+2!

Важливо розрізняти історичну оцінку та юридичне визначення геноциду. Міжнародне право не встановлює, що геноцид обов'язково має здійснювати держава. Визначальним є наявність спеціального наміру знищити повністю або частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Саме питання про такий намір та організацію насильства є предметом дискусії істориків.

Українсько-польське протистояння на Волині почалося не раптово в 1943 році. Його передумови формувалися ще до Другої світової війни. Після радянської, а згодом нацистської окупації регіон перетворився на арену боротьби різних підпільних сил. Українське та польське підпілля мали власні політичні й територіальні цілі, а протистояння поступово переросло в масштабне насильство проти цивільних.

У 1943 році підрозділи українського підпілля здійснювали масові напади на польські поселення. Серед жертв були жінки, діти та люди похилого віку. Водночас польські підпільні формування також проводили каральні акції проти українського населення. Українські села атакувалися, цивільні ставали жертвами вбивств та інших злочинів.
Це не означає, що всі злочини були однаковими за масштабом чи характером. Однак для розуміння трагедії важливо враховувати взаємне насильство та його ширший історичний контекст.

Історик Володимир В'ятрович в інтерв’ю Акіму Галімову розповів, що кваліфікація подій як геноциду є проблематичною, зокрема через відсутність в українського підпілля державного апарату та повного контролю над територією.

«Я не знаю жодного випадку в світовій історії, де геноцид організовувала не держава. Геноцид передбачає можливість використання таких системних злочинних інструментів, які може забезпечити тільки держава», - зазначив історик.

Водночас це позиція конкретного дослідника, а не вимога міжнародного права. Відсутність державного апарату сама по собі не виключає можливості кваліфікації злочинів як геноциду. Ключовим залишається питання спеціального наміру знищити відповідну групу.

Історики продовжують сперечатися щодо масштабів злочинів, їхньої організації, ролі ОУН і УПА та польського підпілля, а також юридичної кваліфікації подій. Беззаперечним залишається одне: вбивства цивільних були злочином незалежно від того, хто їх скоював.

Коли насправді почалося українсько-польське протистояння, чому 1943 рік став переломним і яку роль у трагедії відіграли обидва підпілля? Про це – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• «Сейф століття» у США: як американка змусила людей платити за місце у капсулі часу
• Ескалатор посеред неба: як японські архітектори з’єднали хмарочоси скляною капсулою?
• Шотландські богатирі: навіщо чоловіки кидають колоди та валуни вже майже тисячу років?

Вихід із ситуації запропонував юрист і соціальний реформатор Чарльз Пірсон. Його ідея здавалася сучасникам відверто божевільною — він запропонував закопати транспорт під землю. Попри скептицизм критиків, проєкт отримав фінансування.

«По факту, перший метрополітен – це була підземна залізниця, і він поєднував різні залізничні вокзали», - зазначила інженерка мостів і транспортних споруд Анна Мінюкова.

Перша лінія лондонського метро (Metropolitan Railway) відчинила свої двері у 1863 році. Це нагадувало радше екстремальний атракціон для відчайдухів, ніж комфортну поїздку. Під землею курсували звичайні вугільні потяги. Вони вмить заповнювали тісні цегляні тунелі чорним їдким димом. Система вентиляції не справлялася, тому пасажири виходили на перон із обличчями, повністю вкритими сажею. Проте транспортний успіх перевершив усі очікування: лише за перший день підземка перевезла 30 тисяч людей.

Справжній технологічний прорив стався наприкінці 19 століття. Поява надійної електрики та винайдення спеціальних прохідницьких щитів дозволили прокладати тунелі набагато глибше. Вони отримали ідеальну круглу форму, за що лондонці прозвали своє метро «Трубою» (The Tube). Підземні подорожі перестали бути випробуванням для здоров'я. Вони стали значно швидшими, чистішими, а головне — безпечними. Сьогодні лондонський метрополітен — це масштабна мережа з понад 270 станцій та більш як 400 кілометрів тунелів, якою щодня користуються близько п'яти мільйонів людей.

Які суворі негласні правила діють у найбільш завантаженому метрополітені світу? І хто такі таємничі «ошія» в токійській підземці? Більше про це – у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 12:00 на телеканалі 2+2!

Комаху витягли й прикріпили до сторінки робочого журналу. Поруч записали: «first actual case of bug being found» - «перший реальний випадок знайденого бага». Саме ця сторінка сьогодні зберігається в колекції Національного музею американської історії Смітсонівського інституту.

Слово «баг» придумали раніше

Тут історія стає цікавішою. Популярний переказ часто створює враження, ніби саме ця міль дала назву комп’ютерним помилкам. Це неправда.

У Смітсонівському інституті зазначають, що американські інженери використовували слово bug для позначення технічних несправностей ще понад століття тому. Томас Едісон, наприклад, писав про «bugs» в електричних системах ще у 1870-х.

Тобто міль не придумала термін. Вона стала буквальною ілюстрацією вже відомого інженерного слова.

До історії причетна Грейс Гоппер

Серед людей, які працювали з Mark II у 1947 році, була математик і програмістка Грейс Гоппер. Пізніше вона стала однією з найвідоміших постатей в історії програмування та офіцеркою ВМС США.

Смітсонівський інститут окремо уточнює: збережений журнал, найімовірніше, не був особистим журналом Гоппер. Водночас вона та інші члени команди Mark II допомогли популяризувати вислови computer bug і debug. 

Тому знаменита міль цікава не як «перший комп’ютерний вірус». Вона ним взагалі не була. Це реальна комаха, яка застрягла в реле величезної машини й залишила після себе один із найвідоміших музейних експонатів в історії комп’ютерів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• «Сейф століття» у США: як американка змусила людей платити за місце у капсулі часу
• Ескалатор посеред неба: як японські архітектори з’єднали хмарочоси скляною капсулою?
• Шотландські богатирі: навіщо чоловіки кидають колоди та валуни вже майже тисячу років?

«Щодня близько 200 мільйонів людей спускається під землю. І це не спелеологи, не шахтарі, це звичайні жителі мегаполісів, для яких метро – єдиний порятунок від заторів», - зазначив ведучий проєкту «Загублений світ» Геннадій Попенко.

Наслідком цього щоденного трафіку є тисячі забутих речей. У найстарішій підземці світу – лондонській – для них створили окреме бюро знахідок, яке сьогодні нагадує справжню печеру Алі-Баби. Цей гігантський склад розташований на станції Вест Гем. Масштаби роботи вражають: щодня сюди надходить близько шести тисяч загублених предметів зі всієї транспортної мережі британської столиці.

Цікаво, що сама служба пошуку речей у Лондоні (Lost Property Office) була заснована ще у 1933 році. З того часу її працівники бачили все, але вміст сучасних полиць на Вест Гем продовжує дивувати. Поруч із банальними телефонами, парасольками, ключами чи книгами тут зберігаються абсолютно нетипові для транспорту речі. Наприклад, серед знахідок можна побачити триметровий каяк, велетенську барабанну установку, газонокосарку, урну з прахом і навіть майстерно зроблені опудала тварин. Найбільш химерним та моторошним експонатом стала справжня урна з людським прахом.

Згідно з правилами лондонського бюро, речі зберігаються на складах протягом трьох місяців. Якщо за цей час власник не звертається, предмети передають на благодійність, утилізують або продають на спеціальних аукціонах. Дивовижно, але статистика свідчить, що лише кожен шостий забудькуватий пасажир повертається за своїми втратами. Найдивніші експонати, за якими так ніхто і не прийшов, осідають на полицях роками, перетворюючись на своєрідні музейні раритети найстарішого метрополітену світу.

Як інженерам 19 століття вдалося вперше загнати потяги під землю? І чому перші пасажири виходили з вагонів чорними від сажі? Більше про це – у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 12:00 на телеканалі 2+2!

«В австрійських Альпах створюють глобальний архів із назвою «Пам'ять людства». Це спроба зберегти знання нашої цивілізації на мільйони років. Глибоко під землею, у соляній шахті селища Гальштат, зберігають сотні керамічних табличок», - зазначив у новому випуску проєкту «Загублений світ» ведучий Геннадій Попенко. 

Унікальний мікроклімат шахти та відсутність вологи створюють ідеальні умови для безстрокового зберігання. Замість паперу чи електронних носіїв інформацію переносять на спеціальні високотехнологічні керамічні таблички. За допомогою лазерів на них випалюють мікроскопічні тексти, малюнки та фотографії. Кераміка не боїться кислот, радіації, екстремальних температур чи магнітних бур. Щоб майбутні цивілізації змогли відшукати цей підземний скарб, кожному учаснику проєкту видають спеціальний жетон-вказівник із точними географічними координатами входу до шахти.

Цікаво, що у дерев'яному сараї в Ірпені знайшли німецький Opel P4 1935 року, який простояв без руху 68 років. Як унікальний трофейний автомобіль завівся після десятиліть простою? Більше про це дивись у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру об 11:50 на телеканалі 2+2!

Для «Динамо» цей поєдинок буде домашнім дебютом на старті нового чемпіонату, адже зустріч першого туру із «Лівим Берегом» перенесли на грудень у зв'язку з виступами киян на євроарені. Команда Костюка лише зараз стала намацувати свою гру у зустрічах з європейськими опонентами. І тільки номінально домашній двобій із «Карабахом» у Любліні приніс таку довгоочікувану першу в сезоні перемогу.

«Колос» натомість уже не перший сезон залишається одним із найбільш незручних суперників для грандів українського футболу. Команда з Ковалівки вміє дисципліновано діяти в обороні, грамотно використовувати свої моменти та нав'язувати боротьбу навіть фаворитам. Саме тому на вболівальників чекає принципове протистояння, у якому ціна кожної помилки буде особливо високою.

Не пропусти матч 3-го туру Української Прем'єр-ліги! Дивись пряму трансляцію поєдинку «Динамо» – «Колос» на телеканалі 2+2 у неділю, 16 серпня, о 18:00.

Дивитися телеканал 2+2 безкоштовно онлайн ви можете на платформі Київстар ТБ – Інструкція ТУТ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Гороскоп на 10–16 серпня: що змінить сонячне затемнення у Леві для всіх знаків зодіаку?
• Електрика з неба: вчені перетворили звичайний дощ на джерело енергії
• Його не могли впізнати понад 40 років: у Канаді розкрили таємницю дивної істоти віком 500 млн років

Як пише Главред, ппадів загалом прогнозується достатньо, але західні області можуть зіткнутися з відчутним дефіцитом дощів.

При цьому вже зараз сезонні моделі вказують, що й вересень може виявитися теплішим, ніж зазвичай. Однак фахівці попереджають: довгостроковий прогноз поки що показує лише загальну тенденцію і не виключає різких похолодань, гроз, сильного вітру та періодів дощової погоди.

Яким буде серпень 2026 року в Україні

За даними Українського гідрометеорологічного центру, середня температура повітря в серпні очікується в межах +21...+25 градусів, а в гірських районах - близько +17...+19 градусів. Для більшості регіонів це приблизно на 2 градуси вище за кліматичну норму.

Винятком стануть східні області, а також Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська області та окупований Крим. Там середня температура серпня, за прогнозом УкрГМЦ, буде ближчою до звичайних для цього місяця показників.

Це означає, що до кінця серпня на українців ще можуть чекати кілька періодів сильної спеки, однак стійкої екстремальної спеки по всій країні синоптики поки що не прогнозують.

Скільки буде дощів у серпні

За даними Укргідрометцентру, у більшості областей за місяць випаде від 34 до 60 мм опадів, що відповідає приблизно 80–100 % кліматичної норми.

Зовсім інша ситуація очікується на заході України. У західних областях прогнозується лише близько 36–46 мм опадів, а в гірських районах - 50–70 мм. Це становить лише 50–70 % від звичайної місячної норми.

Таким чином, західні регіони можуть зіткнутися з більш сухою погодою, ніж зазвичай. Це особливо важливо для сільського господарства та з точки зору пожежної небезпеки, оскільки тривалі періоди без дощів у поєднанні з високою температурою підвищують ризик пересихання ґрунту та рослинності.

Погода на тижні 10–16 серпня: спека зміниться прохолодою

Друга декада серпня розпочнеться переважно сухою та сонячною погодою.

Уже 12–14 серпня очікується помітне зниження температури. Вдень у ряді областей показники можуть опуститися приблизно до +25...+28 градусів, а ночі стануть значно прохолоднішими.

До вихідних температура знову почне зростати. 15–16 серпня подекуди прогнозується близько +28...+30 градусів, при цьому більшу частину часу зберігатиметься переважно суха погода.

Чи будуть ще хвилі спеки до кінця серпня

Кліматичні показники серпня свідчать, що сильна спека у другій половині місяця цілком можлива.

За багаторічними даними Укргідрометцентру, абсолютні максимуми температури в серпні в більшості регіонів України сягали +33...+38,6 градусів, а подекуди - навіть +39...+42 градусів.

При цьому це не означає, що подібні значення обов’язково повторяться у 2026 році.

Синоптики наголошують, що місячний прогноз описує загальну температурну тенденцію. Тому кілька дуже спекотних днів можуть чергуватися з прохолоднішими періодами після проходження атмосферних фронтів.

Отже, до кінця серпня українцям слід бути готовими до помітних коливань температури.

Ночі стануть відчутно прохолоднішими

Ще однією особливістю другої половини серпня стане поступове зниження нічної температури.

Навіть за спекотної денної погоди ночі ставатимуть прохолоднішими через скорочення світлового дня та поступове наближення осені.

У окремі періоди в північних і західних областях температура вночі може опускатися приблизно до +8...+15 градусів.

Для серпня такі значення не є аномальними. За кліматичними даними, історичні мінімуми місяця в окремих областях опускалися майже до нуля, а в Карпатах та деяких північних і східних регіонах навіть фіксувалися невеликі морози.

Яка погода очікується у вересні

Попередні прогнози міжнародних сезонних моделей вказують на те, що вересень 2026 року в Україні також може виявитися теплішим за кліматичну норму.

Моделі NOAA, ECMWF та програми Copernicus наразі вказують на підвищену ймовірність того, що у Східній Європі середня температура першого осіннього місяця буде вищою за багаторічні значення.

Однак фахівці застерігають, що йдеться саме про середній показник за весь місяць.

Тепліший вересень зовсім не означає постійну спеку. Протягом місяця можливі періоди прохолодної погоди, дощі, грози, проходження атмосферних фронтів та сильний вітер.

Початок вересня може залишитися майже літнім

За попередніми розрахунками сезонних моделей, початок вересня може пройти під знаком теплої, а часом майже літньої погоди.

Причина полягає в тому, що на початку осені поверхня землі та водойми все ще зберігають значний запас тепла, накопиченого протягом літа.

Однак з кожним днем збільшуватиметься різниця між денною та нічною температурою.

Саме в цей період зростає ймовірність ранкових туманів, які є характерною ознакою початку осені.

Можливі різкі похолодання

Незважаючи на загальний прогноз теплого вересня, синоптики не виключають надходження холодних повітряних мас.

У окремі періоди атмосферні фронти можуть швидко принести відчутне зниження температури, дощі та поривчастий вітер.

Тому ситуація, коли кілька теплих, майже літніх днів раптово зміняться прохолодною та дощовою погодою, у вересні цілком імовірна.

Такі коливання є нормальними для перехідного періоду між літом та осінню.

Що буде з дощами у вересні

Найбільш невизначеною частиною довгострокового прогнозу залишається кількість опадів.

Сезонні моделі набагато краще прогнозують температурні тенденції, ніж конкретну кількість дощів.

Тому зараз неможливо з упевненістю сказати, чи буде вересень посушливим, чи, навпаки, дощовим.

На формування опадів впливатимуть одразу кілька факторів: температура Атлантичного океану, розташування струменевої течії, циркуляція атмосфери над Північною Атлантикою та стан Тихого океану.

Як Ель-Ніньо може вплинути на Україну

Окрему увагу кліматологи приділяють розвитку Ель-Ніньо.

Це кліматичне явище пов’язане з аномальним потеплінням поверхневих вод центральної та східної частин Тихого океану і здатне впливати на глобальну атмосферну циркуляцію.

Однак фахівці наголошують, що Ель-Ніньо не визначає погоду в Європі безпосередньо.

Для України значно більшого значення одночасно мають процеси над Атлантикою, напрямок руху атмосферних фронтів та положення повітряних потоків над континентом.

Тому робити висновок, що Ель-Ніньо автоматично принесе Україні спекотний або дощовий вересень, поки що не можна.

Яка погода буде в Україні до початку осені

Отже, друга половина серпня, найімовірніше, залишиться теплою, а подекуди й спекотною.

У більшості областей місячна температура буде вищою за кліматичну норму, а найсухіша погода очікується на заході країни.

У другій половині місяця періоди спеки можуть чергуватися з короткочасними похолоданнями після проходження атмосферних фронтів.

Вересень, згідно з попередніми розрахунками, також може виявитися теплішим, ніж зазвичай, особливо на початку місяця. Однак стійкої літньої спеки протягом усієї осені чекати не варто: разом із теплом можливі дощі, грози, поривчастий вітер та різкі зміни температури.

Більш точний прогноз на вересень Укргідрометцентр зможе надати ближче до початку осені, коли довгострокові моделі будуть оновлені з урахуванням актуальної атмосферної ситуації.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• «Сейф століття» у США: як американка змусила людей платити за місце у капсулі часу
• Ескалатор посеред неба: як японські архітектори з’єднали хмарочоси скляною капсулою?
• Шотландські богатирі: навіщо чоловіки кидають колоди та валуни вже майже тисячу років?

У 1876 році амбітна американська видавчиня Анна Дейм вигадала та успішно реалізувала проєкт під назвою «Сейф століття». Це була одна з перших задокументованих спроб створення публічної капсули часу. За унікальну можливість увічнити своє ім'я чи особисті речі в цій схованці люди платили чималі на той час гроші — від одного до п'яти доларів. Анна мала неабиякий хист до переконання: їй вдалося вмовити Конгрес США взяти цю реліквію на офіційне державне зберігання.

Сейф урочисто розмістили у надійних підвалах Капітолію. Проте грандіозний задум зіткнувся з банальною людською недбалістю — про капсулу просто забули на цілу сотню років. Вона покірно стояла у темряві, поки про неї знову не згадали напередодні національного свята. Лише у 1976 році, рівно через століття після закладання, масивний сейф нарешті відкрили для огляду.

«Коли ж у 1976 році сейф відкрили, то всередині знайшли портрети, книги, золоті пера, навіть тогочасні сигари. Але найцікавіше те, що подібні послання людство почало залишати ще тисячі років тому», — розповідає про вміст знахідки ведучий проєкту «Загублений світ» Геннадій Попенко.

Цікаво, що коли в Александрії розкопали 27-тонний чорний саркофаг, що залишався запечатаним майже 2 000 років, археологи виявили всередині три скелети у загадковій рідині. Кого насправді поховали в Стародавньому Єгипті, дивіться у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру об 11:50 на телеканалі 2+2!

«Вау, тут перехід між двома будівлями. Небесний міст! О Боже, це неймовірно», - із захопленням коментує поїздку турист. 

Цей архітектурний шедевр став потужним магнітом для мандрівників з усього світу. Японські конструктори наочно продемонстрували, що інженерна думка здатна перетворити суто технічний підйомний механізм на глибокий емоційний досвід та візитну картку цілої країни.

Як складний механізм змушує рівні сходинки ескалатора рухатися по колу? Та де розташований найкоротший підйомник у світі, занесений до Книги рекордів Гіннеса? Більше про це дивіться у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру об 11:50 на телеканалі 2+2!

Традиційні шотландські силові ігри беруть свій початок ще з 11 століття. Дисципліни були відповідними: учасники мали метати важкі валуни, підкидати величезні дерев'яні колоди так, щоб вони переверталися у повітрі, та перетягувати канати. Ці вправи ідеально імітували навантаження на полі бою, де воїну часто доводилося піднімати ворожі візки, пробивати брами або битися важкою зброєю у тісному строю.

Окрім метання снарядів, невід'ємною частиною культури Хайленду залишається мистецтво жорсткого контактного бою. Бійці рубають один одного імпровізованими мечами, доки суперник остаточно не виснажиться.

«Це свого роду середньовічна важка атлетика. Ми проведемо декілька заходів, що складатимуться з традиційних шотландських силових змагань, які існують приблизно з 11 століття, коли королі Шотландії використовували їх для вибору охоронців», - пояснив перед початком змагань суддя і важкоатлет Ерік.

Сьогодні ці змагання збирають тисячі глядачів та спортсменів з усього світу. Учасники виступають у традиційних кілтах, демонструючи, що сила нації полягає у збереженні пам'яті про своїх мужніх предків. Для багатьох атлетів це не просто спорт, а спосіб підтримувати зв'язок із суворими пращурами, які завжди були готові боронити свої домівки.

Чому в Гімалаях категорично заборонено шуміти? Які дари місцеві жителі залишають на засніжених перевалах, щоб уберегтися від гніву духів? Більше про це дивіться у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру об 11:50 на телеканалі 2+2!

Перший матч завершився перемогою киян із рахунком 1:0. Єдиний м'яч у зустрічі вже на 10-й хвилині забив Матвій Пономаренко, скориставшись каскадом помилок центральних захисників та кіпера суперників. Загалом упродовж усього поєдинку «Динамо» діяло дуже впевнено і мало збільшувати свою перевагу - у підготовці до грі-відповіді над реалізацією варто попрацювати наполегливіше.

Тепер команда Ігоря Костюка має захистити здобуту перевагу в Баку. Попереду — вирішальні 90 хвилин, які визначать володаря путівки до раунду плейоф Ліги конференцій. Очікується напружене протистояння, адже «Карабах» за підтримки рідних трибун зробить усе, щоб відігратися, а «Динамо» прагнутиме продовжити свій єврокубковий шлях.

Не пропусти вирішальний матч третього кваліфікаційного раунду Ліги конференцій! Дивись пряму трансляцію поєдинку «Карабах» – «Динамо» на телеканалі 2+2 у четвер, 13 серпня, о 19:00.

Дивитися телеканал 2+2 безкоштовно онлайн ви можете на платформі Київстар ТБ – Інструкція ТУТ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• «Динамо» – «Карабах»: старт боротьби за вихід до раунду плейоф Ліги конференцій. Пряма трансляція на 2+2
• ПАОК – «Динамо»: вирішальний матч за вихід до наступного раунду кваліфікації Ліги Європи.
• Новий виклик у Лізі Європи: «Динамо» зіграє з грецьким ПАОКом – дивися матч на 2+2

Вбрання 17 століття, які глядачі побачать на екрані, існують переважно лише на плівці завдяки магії кіно. Більшість костюмів була назавжди втрачена під час ворожого обстрілу столиці. 

Виконавець ролі Івана Виговського Артем Пльондер поділився подробицями цієї драматичної події.

«Наш ворог продовжує показувати своє справжнє обличчя. Запустивши російські ракети, вони повністю знищили арсенал Національної кіностудії імені Олександра Довженка. Внаслідок цього удару згоріло близько 95% усіх наших костюмів», — розповів актор.

Режисер серіалу Семен Горов додав, що вогонь знищив не лише спеціально пошиті речі для серіалу, але й архівний історичний одяг, який збирався роками.

«Під час пожежі ми втратили не лише вбрання, пошите спеціально для нашого серіалу. Згоріли й абсолютно унікальні історичні костюми, які зберігалися на студії десятиліттями», – зазначив режисер.

Попри такі втрати творці «Пригод козака Виговського» наголошують, що їхня робота має надважливу мету саме зараз. Семен Горов вважає цей проєкт проявом незламності та способом підтримати моральний стан українців.

«Ми створювали цей серіал, щоб підняти бойовий дух усіх українців – як військових на фронті, так і людей у тилу. Це історія про нашу стійкість, про справжніх лицарів і про Україну. У ній є місце і для світлого смутку, і для щирої посмішки», – підкреслив режисер.

Автори одразу попереджають глядачів, що серіал є пригодницьким літописом, а не сухою історичною реконструкцією. Сценаристи вирішили зосередитися на молодих роках майбутнього гетьмана Івана Виговського, про які збереглося вкрай мало фактів. Відомо лише, що він був українським шляхтичем, народився у 1608 році, навчався у Києві та багато подорожував Європою. Така біла пляма в біографії молодих років гетьмана дала змогу створити динамічний сюжет зі шпигунськими інтригами, поєдинками та любовним трикутником.

Цікаво, що підбір актора на головну роль супроводжувався певним містичним збігом. Команді довелося по крихтах збирати інформацію про зовнішність гетьмана, адже точних даних майже не залишилося.

«Ми ретельно досліджували постать Виговського. На жаль, його прижиттєвих портретів не збереглося. Існує буквально 5-6 парсун, створених пізніше, але вони дають чітке уявлення про його зовнішність: форму обличчя, зачіску, вуса. Відштовхуючись від цього, ми шукали актора, який би максимально відповідав історичному образу», - поділився Семен Горов.

Артем Пльондер виявився напрочуд схожим на ці історичні ескізи.

«Для мене теж було це дуже дивно. Здається, це не я шукав роль, а вона знайшла мене. Це велика честь зіграти такого персонажа і взагалі бути дотичним до цієї історії», – зізнався актор.

Цікаво, що заради максимального втілення образу Артему довелося піти на фізичні зміни. Спочатку він спробував працювати з накладними вусами, проте швидко зрозумів недоліки такого гриму.

«Працювати з накладними вусами виявилося вкрай незручно. Ми знімали у спеку, обличчя пітніє, грим постійно відклеюється прямо під час дублів. Тому я вирішив відростити власні вуса, і це значно полегшило процес», – поділився Пльондер.

Ще одним випробуванням для виконавця головної ролі стало взуття. За задумом режисера, Виговський мав виглядати у кадрі дуже високим і статним чоловіком. Оскільки зріст Артема становить 179 сантиметрів, йому довелося весь період знімань носити спеціальні чоботи з прихованими підборами висотою близько 5 сантиметрів. Актор жартує, що почувався на майданчику Томом Крузом, який також відомий використанням подібних хитрощів у кіно. Найважче було працювати у такому взутті на локаціях з історичною бруківкою.

«Значну частину сцен ми знімали в музеї просто неба у Пирогові, де скрізь лежить історична бруківка. Робити постійні акторські проходки по такому покриттю на підборах було тим ще випробуванням», – згадує актор.

Пошук автентичних локацій для відтворення атмосфери 17 століття також став серйозним завданням для знімальної групи.

«У пошуках локацій ми об'їздили чи не всю Україну. Оглянули всі доступні замки 16 та 17 століть на заході країни. На жаль, їх збереглося небагато, але потрібні місця ми все ж знайшли. Крім Пирогова знімання проходили у «Мамаєвій Слободі» та на території замку в Радомишлі», – розповів Семен Горов. 

Глядачі телеканалу 2+2 зможуть зануритися у вир козацьких пригод, оцінити відтворені костюми та масштабні локації вже цієї суботи. Творці обіцяють, що серіал «Пригоди козака Виговського» покаже знайому з підручників постать живою, емоційною та близькою сучасному українцю.

♈️ Овен (21 березня – 19 квітня) –  гороскоп на 10-16 серпня 2026 року

В особистому житті може знадобитися трохи більше терпіння. Партнер зараз схильний вимагати додаткової уваги, і відверта розмова допоможе уникнути непорозумінь. Натомість робочі питання мають шанс зрушити з мертвої точки, особливо якщо ви давно планували обговорити нові проєкти. Щодо самопочуття, цього тижня варто не забувати про повноцінний відпочинок та уникати надмірних фізичних навантажень після складного дня. Будьте обережнішими зі словами у спілкуванні з колегами. Прямолінійність, яка зазвичай допомагає вам у справах, зараз може бути сприйнята як різка критика.

♉️ Телець (20 квітня – 20 травня) –  гороскоп на 10-16 серпня 2026 року

Фінансові справи можуть вийти на перший план. Це непоганий момент, щоб сісти і спокійно розпланувати бюджет на осінь або обговорити з близькими майбутні великі покупки. У вільний час варто більше гуляти на свіжому повітрі – звичайна зміна обстановки допоможе розвантажити голову після роботи. Романтичні побачення краще планувати на вихідні, коли дедлайни залишаться позаду. Якщо раптом отримаєте дуже привабливу фінансову пропозицію, не поспішайте з рішенням і дайте собі кілька днів на перевірку деталей.

♊️ Близнюки (21 травня – 20 червня) –  гороскоп на 10-16 серпня 2026 року

На роботі доведеться уважніше читати документи і перевіряти цифри, адже через поспіх є ризик припуститися дрібної, але неприємної помилки. Тим, хто шукає пару, варто частіше бувати в нових компаніях – не виключено, що просте спілкування переросте у взаємну симпатію. Не варто приймати остаточних рішень про зміну роботи або місця проживання. Зачекайте, поки емоції вщухнуть і ви зможете мислити більш прагматично. А для підтримки гарного самопочуття спробуйте хоча б за годину до сну відкладати телефон і не гортати стрічку соцмереж.

♋️ Рак (21 червня – 22 липня) – гороскоп на 10-16 серпня 2026 року

Питання заробітку можуть несподівано стати головною темою ваших роздумів. Можливо, з'явиться ідея, як перетворити своє давнє захоплення на додаткове джерело доходу. Уникайте суперечок щодо того, хто має рацію в давніх сімейних конфліктах. Спроба довести свою правоту зараз лише нашкодить вашому спокою. У побуті намагайтеся обирати прості страви та стежити за режимом харчування. У стосунках краще поступитися у дрібницях, щоб зберегти комфортну домашню атмосферу.

♌️ Лев (23 липня – 22 серпня) – гороскоп на 10-16 серпня 2026 року

Оскільки затемнення відбувається саме у вашому знаку, ви можете відчути бажання щось змінити у звичному ритмі життя. На роботі можуть з'явитися нові можливості – від цікавого проєкту до розмови про подальше професійне зростання. Не намагайтеся вирішувати проблеми замість інших людей. Дайте оточуючим простір для власних вчинків і зосередьтеся на своїх завданнях. У спілкуванні з коханою людиною намагайтеся говорити про свої потреби відкрито, без зайвих натяків. Також намагайтеся не перепрацьовувати і вчасно робити паузи протягом дня.

♍️ Діва (23 серпня – 22 вересня) – гороскоп на 10-16 серпня 2026 року

Варто приділити більше уваги звичним рутинним справам і наведенню ладу. Зменшення кількості новин піде вам на користь, тому варто хоча б ненадовго відкласти телефон і скоротити час у соцмережах. Залиште осторонь офісні плітки, бо навіть пасивне слухання чужих секретів може згодом зіпсувати взаємини з колегами. Сімейні Діви зможуть насолодитися спокійними вечорами вдома, якщо залишать роботу в офісі. У фінансовому плані період досить рівний – достатньо просто дотримуватися складеного списку покупок.

♎️ Терези (23 вересня – 22 жовтня) – гороскоп на 10-16 серпня 2026 року

Спілкування з друзями або колегами може стати джерелом корисних ідей, які згодом принесуть матеріальну вигоду. Вільним представникам знаку зірки натякають, що цікава людина вже може бути десь поруч у вашому колі знайомих. Щоб залишатися у формі, достатньо підтримувати звичний рівень активності і не забувати про піші прогулянки вечірнім містом. Якщо двоє ваших знайомих посваряться, найкраще, що ви можете зробити, – залишатися нейтральними і не брати на себе роль судді.

♏️ Скорпіон (23 жовтня – 21 листопада) – гороскоп на 10-16 серпня 2026 року

Готовність братися за складні робочі завдання може позитивно позначитися на ваших професійних перспективах або доходах у майбутньому. Проте не поспішайте розповідати всім про свої амбітні плани. Дайте ідеї кілька днів, щоб остаточно сформуватися. Якщо доводиться багато сидіти за комп'ютером, робіть легку розминку для спини, щоб не відчувати дискомфорту наприкінці дня. У стосунках краще обійтися без зайвих підозр – звичайна розмова за вечерею принесе більше користі, ніж мовчазні образи.

♐️ Стрілець (22 листопада – 21 грудня) – гороскоп на 10-16 серпня 2026 року

Нові знання, навчання або робочі поїздки можуть відкрити цікаві можливості для професійного розвитку. Ваш настрій сприяє тому, щоб запросити близьку людину на прогулянку невідомими вулицями міста або просто організувати спільний перегляд фільму. Загалом тиждень сприятливий для активних справ. Але цього тижня краще не нехтувати правилами безпеки, особливо якщо ви любите активний відпочинок на природі або плануєте далеку поїздку.

♑️ Козеріг (22 грудня – 19 січня) – гороскоп на 10-16 серпня 2026 року

Можливо, доведеться переглянути деякі фінансові домовленості або трохи зачекати на обіцяну оплату. Не поспішайте панікувати через тимчасові труднощі: ситуація може прояснитися, коли матимете більше інформації. Водночас виступати поручителем або позичати комусь велику суму грошей зараз не найкраща ідея. Близька людина готова надати вам необхідну підтримку, тож не соромтеся говорити про те, що вас турбує. А для самопочуття зараз найважливіше – повноцінний сон.

♒️ Водолій (20 січня – 18 лютого) – гороскоп на 1016 серпня 2026 року

Для Водоліїв тема партнерства цього тижня може вийти на перший план. Це стосується як робочих домовленостей, які можуть принести фінансову вигоду, так і особистих стосунків. У тих, хто поки без пари, є шанс на цікаве знайомство. Краще утриматися від жартів на адресу вашої другої половинки на публіці, адже те, що здається вам дотепним, може образити партнера. Для гарного самопочуття намагайтеся проводити більше часу з людьми, з якими вам просто і комфортно спілкуватися.

♓️ Риби (19 лютого – 20 березня) – гороскоп на 10-16 серпня 2026 року

Успіх у фінансових та робочих питаннях залежатиме від вашого вміння не відволікатися на сторонні розмови. Завдань буде багато, тому чіткий план на день вас суттєво виручить. Цього тижня варто не забувати про відпочинок і не перевантажувати себе обов'язками, які можна комусь делегувати. Романтична вечеря або невеличкий сюрприз допоможуть вам із партнером відволіктися від рутини. Якщо давно хочеться кардинально змінити імідж, не поспішайте з рішенням. Період затемнення краще використати для переосмислення своїх бажань, а вже потім експериментувати із зовнішністю.
 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Електрика з неба: вчені перетворили звичайний дощ на джерело енергії
• Його не могли впізнати понад 40 років: у Канаді розкрили таємницю дивної істоти віком 500 млн років
• Сон у скляній капсулі над безоднею: чим приваблює наймоторошніший готель світу?

Розробку створили науковці Даляньського технологічного університету. Вони назвали її супергідрофобним магнітоелектричним генератором. Попри складну назву, принцип роботи досить простий.

Конструкція складається з каркаса, магніту, котушки та спеціальної водовідштовхувальної плівки. Коли крапля дощу падає на її поверхню, плівка на мить прогинається, а котушка зміщується відносно магніту. Саме цей рух і створює невеликий електричний заряд. Завдяки тому, що поверхня не затримує воду, краплі швидко скочуються вниз, і пристрій може безперервно працювати навіть під час сильної зливи.

Під час випробувань учені скидали краплі води з висоти 50 сантиметрів. За 200 секунд система виробила струм силою до 13 міліампер. Цього вистачило, щоб зарядити невеликий конденсатор, який згодом забезпечив роботу світлодіодів і маленьких вентиляторів.

На думку розробників, така технологія може стати у пригоді в регіонах із частими дощами, де потрібні прості автономні джерела живлення. Водночас не всі фахівці поділяють цей оптимізм. Деякі експерти вважають, що за ефективністю новий пристрій поки поступається сонячним панелям і вітрогенераторам, які вже довели свою практичність.

Попри це, винахід демонструє, що навіть звичайні краплі дощу можуть приховувати енергію, яку люди лише починають навчатися використовувати. Подальше вдосконалення технології покаже, чи зможе вона стати частиною енергетики майбутнього.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Торгівля над прірвою: як у Китаї відкрили продуктовий магазин на прямовисній стометровій скелі?
• Вбивство віком 5 000 років: вчені розкрили моторошні деталі загибелі «крижаної людини»
• Політ на висоті авіалайнерів: таємниця гірських гусей, які перетинають Гімалаї у «зоні смерті»

Рештки істоти виявили ще 1983 року в канадському Національному парку Йохо серед понад 10 тисяч інших скам'янілостей. Відтоді дослідники описали близько 50 нових видів, але одна знахідка залишалася невпізнаною. Тепер її ідентифікували як новий вид лобоподіїв, який отримав назву Entothyreos synnaustrus.

Стародавня тварина жила понад 500 мільйонів років тому та мала дуже незвичайний вигляд. Її довжина становила близько п'яти сантиметрів, а тіло поєднувало одразу кілька незвичних рис:

1. 11 спеціалізованих кінцівок різної форми;
2. довгі пір'яподібні придатки в передній частині тіла;
3. два ряди довгих вигнутих шипів на спині;
4. міцні задні кінцівки, які, ймовірно, виконували захисну функцію.

На думку вчених, істота пересувалася за допомогою довгих придатків, що підтримували її тіло над морським дном. Харчувалася вона, найімовірніше, фільтруючи дрібні поживні частинки з води.

Особливий інтерес викликала будова її тіла. Скам'янілості свідчать, що різні частини організму виконували окремі функції, подібно до сучасних членистоногих. Це може бути важливою підказкою для розуміння того, як у перших тварин почали формуватися тверді зовнішні оболонки.

Дослідники припускають, що цей вид жив у період Кембрійського вибуху — часу, коли життя в океанах розвивалося надзвичайно швидкими темпами. Саме тоді з'явилася велика кількість нових організмів, багато з яких стали предками сучасних тварин.

Нова знахідка допомагає краще зрозуміти один із найзагадковіших етапів еволюції життя на Землі. І хоча дивна морська істота більше нагадує фантастичного прибульця, саме вона може розкрити секрети появи перших складних організмів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Торгівля над прірвою: як у Китаї відкрили продуктовий магазин на прямовисній стометровій скелі?
• Вбивство віком 5 000 років: вчені розкрили моторошні деталі загибелі «крижаної людини»
• Політ на висоті авіалайнерів: таємниця гірських гусей, які перетинають Гімалаї у «зоні смерті»

Щоб отримати ключі від свого «номера», туристам доводиться подолати серйозне фізичне та психологічне випробування. Тут немає ані рецепції, ані звичного персоналу. Гості у супроводі інструкторів здійснюють важке 400-метрове сходження вертикальною скелею. Лише відчувши холодний камінь під пальцями та здолавши власні страхи, мандрівники отримують доступ до капсул. Усередині компактних прозорих модулів є базові зручності: зручні ліжка, зона для вечері і навіть екологічний туалет з фантастичним панорамним видом.

«Страшнувато починати підйом. Не можу повірити, що ми справді це робимо. Вони такі високі. Думаю, це забере півтори години», - поділилася враженнями перед стартом мандрівниця Кара.

Ночівля у скляній капсулі кардинально змінює сприйняття простору. Відсутність глухих стін створює абсолютний ефект левітації. 

З настанням темряви долина внизу зникає у сутінках, і складається враження, що капсула зависла серед зоряного неба. У такі моменти гірська тиша відчувається по-іншому – вона наповнюється шумом вітру, який безперешкодно гуляє скелями.

Після неймовірної ночівлі та сніданку з видом на величні Анди, гостям пропонують не менш екстремальний спуск. Замість довгого скелелазіння донизу, туристи долають шлях за допомогою системи швидкісних зіплайнів. Це ідеальне завершення пригоди, яка доводить, що справжні емоції виникають лише тоді, коли людина наважується вийти за межі зони комфорту.

Як мільйони людей щодня виживають у мегаполісі серед хмар? Чому у столиці Болівії Ла-Пас немає звичного метрополітену? Більше про це дивіться у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру об 11:50 на телеканалі 2+2!

Окрім технічних збоїв, люди стикаються із серйозними психологічними та візуальними феноменами. Мандрівники повідомляють про дивне відчуття зміни плину часу – х вилини здаються годинами, а простір навколо ніби ущільнюється. У густому гірському тумані часто виникають страхітливі темні силуети. Ці тіні можуть супроводжувати групу альпіністів годинами, проте безслідно розчиняються у повітрі під час спроби наблизитися до них. Також фіксуються загадкові звуки: виразні кроки на снігу, шепіт або луна у місцях, де гарантовано немає інших людей.

Офіційна наука намагається знайти раціональне пояснення. Геологи та фізики схиляються до версії про природні електромагнітні аномалії. Поклади певних руд і мінералів у поєднанні з тектонічними розломами можуть створювати потужні магнітні поля, які виводять з ладу техніку. Візуальні та звукові галюцинації пояснюються браком кисню, фізичним виснаженням та специфічною акустикою гірського рельєфу.

«Ми виявляємо дедалі більше аномалій. Тож це не нормальне явище. Не нормальне», — констатував астрофізик Гарвардського університету Аві Лоеб.

Проте частина дослідників підтримує альтернативні версії. Вони припускають, що певні гірські вершини можуть слугувати точками концентрації енергії або своєрідними маяками для невідомих сутностей чи високорозвинених цивілізацій. Гігантські гірські утворення розглядаються як ідеальні комунікаційні вузли, здатні генерувати або приймати сигнали з космосу.

Де на нашій планеті розташована загадкова «Скеля прибульців»? Які зашифровані послання залишили цивілізації, що мешкали там 125 тисяч років тому? Більше про це дивіться у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру об 11:50 на телеканалі 2+2!

Перші симптоми гірської хвороби проявляються ще на відносно невеликих висотах: серцебиття пришвидшується, виникає запаморочення, нудота та сильний головний біль. Проте на підступах до вершини Евересту починається справжній жах – гіпоксія. Мозок недоотримує кисень, що призводить до набряку та важких когнітивних порушень. Спортсмени втрачають здатність адекватно оцінювати реальність, забувають елементарні навички безпеки та стикаються з потужними галюцинаціями.

Українська альпіністка Антоніна Самойлова, яка тричі стояла на вершині Евересту, добре знає ціну таких сходжень. Вона планувала безкисневий підйом, проте важко захворіла на COVID-19 під час акліматизації. 

«Моя експедиція тривала 42 дні. В якийсь момент через COVID-19  моя вся експедиція стала під питання. Я спускалася, лікувалася, а потім поверталася знову», - згадує альпіністка.

Антоніна досі пам'ятає, як погано тоді вона почувалася. 

«Кисень – це життя. І чим менше у тебе кисню, тим менше цього життя в собі ти відчуваєш. Тобто життєвих та фізичних сил. От візьміть своє найгірше похмілля в житті і помножте його ще на 10. Ось так приблизно виглядає гіпоксія», - описала відчуття кисневого голодування на критичній висоті Антоніна Самойлова.

Робота організму в такому стані нагадує повільне згасання. Навіть прості дії, як-от застебнути куртку чи підняти ногу, вимагають титанічних зусиль. 

Які моторошні ілюзії змушують альпіністів відмовлятися від порятунку? Що таке феномен третьої людини, який забирає життя на високогір'ї? Більше про це дивіться у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру об 11:50 на телеканалі 2+2!

Археологи знайшли переконливі докази того, що після катастрофічного виверження 79 року нашої ери частина людей повернулася до Помпей. До колишніх мешканців, імовірно, приєдналися переселенці, а також шукачі цінностей, які сподівалися знайти речі серед покинутих будинків.

Втім, життя у відроджених Помпеях було зовсім не схожим на те, яким воно було до трагедії. Дослідники зазначають, що це радше було невелике неформальне поселення без звичної для римського міста інфраструктури.

Археологи встановили, що:

1. люди переважно облаштовували житло на верхніх поверхах будівель;
2. нижні приміщення використовували як підвали, де працювали печі та млини;
3. мешканці жили серед руїн, пристосовуючи вцілілі споруди до повсякденних потреб.

Директор археологічного парку Помпеїв Габріель Цухтрігель порівняв це поселення з імпровізованим табором серед залишків колись процвітаючого міста. За його словами, Помпеї вже не стали повноцінним римським центром, але й не перетворилися на повністю покинуте місце.

Цікаво, що окремі свідчення повторного заселення знаходили й раніше. Проте багато таких слідів втрачалися під час масштабних розкопок, коли основну увагу приділяли фрескам, мозаїкам та іншим видовищним артефактам.

За оцінками істориків, до виверження Везувію в Помпеях мешкало понад 20 тисяч людей. Під час катастрофи загинуло приблизно 15–20% населення, а найбільшою небезпекою стала не лава, а смертельно гаряча хмара попелу й газів. Саме вулканічний попіл, який згодом накрив місто, зберіг його для майбутніх поколінь майже в незмінному вигляді.

Нове відкриття нагадує, що навіть після наймасштабніших катастроф люди прагнуть повернутися додому. Історія Помпей, схоже, виявилася набагато довшою та складнішою, ніж вважали досі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Торгівля над прірвою: як у Китаї відкрили продуктовий магазин на прямовисній стометровій скелі?
• Вбивство віком 5 000 років: вчені розкрили моторошні деталі загибелі «крижаної людини»
• Політ на висоті авіалайнерів: таємниця гірських гусей, які перетинають Гімалаї у «зоні смерті»

«Спочатку його вважали альпіністом, який загинув кілька десятиліть тому. Проте, що йому понад 5 000 років, ніхто й подумати не міг, доки не провели дослідження», — зазначив керівник інституту дослідження мумій Альберт Цинк. 

Найбільший шок у медичної спільноти викликала шкіра Етці. На його тілі виявили 61 татуювання у вигляді чітких геометричних ліній та хрестів. 

Спершу їх сприйняли за абстрактні племінні орнаменти або ритуальні малюнки. Проте детальний аналіз показав, що розташування цих позначок має глибокий медичний сенс. Більшість ліній нанесені на суглобах, попереку та ногах — у місцях, де комп'ютерна томографія виявила в Етці дегенеративні захворювання кісток (артроз). 

Сучасні фахівці з китайської медицини підтвердили, що ці татуювання збігаються з класичними точками акупунктури. Це означає, що 5 000 років тому жителі Європи вже використовували складні форми терапії від болю, задовго до появи традиційної східної медицини.

Ще одним зламом стереотипів стало спорядження альпійського мисливця. Біля нього знайшли ідеально збережену мідну сокиру. Хімічний аналіз довів, що метал для неї був видобутий на території сучасної Італії та оброблений за технологією лиття, яка вважалася недоступною для того історичного періоду. Одяг Етці був професійно пошитий зі шкір різних тварин, забезпечуючи надійну термоізоляцію у високогір'ї. Ця знахідка остаточно довела, що наші пращури були вправними ремісниками та цілителями з глибокими знаннями про світ.

Як сучасна комерція дісталася найекстремальніших висот? Чому туристи купують воду у дерев'яній будці на стометровій скелі в Китаї? Більше про це дивіться у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру об 11:50 на телеканалі 2+2!

Як розповів у своєму проєкті дослідник історії Акім Галімов, у 1382 році Ягайло вдався до відверто підступного кроку – запросив своїх бунтівних родичів на мирні переговори, гарантувавши їм цілковиту безпеку. Щойно Кейстут і Вітовт прибули на місце, їх схопили озброєні люди і кинули за ґрати. За кілька днів Кейстут загадково загинув. Офіційною версією стало самогубство, проте тогочасні політики не мали сумнівів: старого князя ліквідували за прямим наказом Ягайла. Життя Вітовта також висіло на волосині і його чекала неминуча страта.

Порятунок прийшов завдяки хитромудрому плану. 

«За свідченням літопису Великих князів литовських, дружина Вітовта, Анна Святославна, під час візиту до в'язниці привела із собою довірену покоївку. Князь швидко переодягнувся у вбрання служниці і зміг непоміченим покинути територію замку. Дівчина залишилася в камері, вигравши для нього дорогоцінний час», - зазначив Акім Галімов.  

Згодом політична ситуація кардинально змінилася: Ягайло став королем Польщі і запропонував колишньому ворогу управління Литвою. Здобувши владу, Вітовт перетворив державу на одну з найсильніших у Європі та зробив ставку на розбудову українських міст. 

Цікаво, що у 15 столітті політичне життя Європи вирувало не лише у визнаних столицях на кшталт Парижа чи Рима. У 1429 році центром глобальних дипломатичних баталій стало українське місто Луцьк. 

Де саме розмістили наймогутніших правителів Європи під час їхнього візиту? Чому європейським королям довелося тулитися у двох кімнатах луцької резиденції? Про це дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:

«Ми, як людство, підходимо до того моменту, який ми називаємо «технологічною сингулярністю». Скоро людство просто буде не в змозі усвідомити інновації, тому що вони розвиваються набагато швидше, ніж ми», - зазначив доктор економічних наук та футуролог Андрій Длігач.

Сучасні генетики та біологи вже кинули відкритий виклик законам природи. У лабораторіях по всьому світу успішно клонують живі організми, вирощують функціональні людські тканини для трансплантації та використовують інструменти редагування геному, щоб вирізати або замінювати пошкоджені ділянки ДНК. Вчені переконані, що старіння – це не вирок, а біологічна помилка, яку можна виправити на клітинному рівні. Вже найближчими десятиліттями 3D-друк органів для заміни зношених частин тіла може стати рутинною медичною процедурою.

«Наступні 20 років – це можливість підготуватися до того нового світу, в якому буде можливо надовго продовжити власне життя. Тому зараз ми маємо навчитися управляти власним здоров'ям, діагностувати його вчасно і керувати його станом», - радить доктор економічних наук та футуролог Андрій Длігач.

Якщо цей сценарій реалізується, святкування столітнього ювілею перестане бути генетичним джекпотом одиниць і перетвориться на стандартну фазу життя. Але чи могли люди тисячі років тому володіти технологіями, які ми вважаємо досягненнями сучасності? Більше про це дивіться у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру об 11:50 на телеканалі 2+2!

Нову технологію розробили науковці з Університету Іллінойсу в Урбана-Шампейн разом із дослідниками північноамериканського наукового інституту компанії Toyota. Результати їхньої роботи вже опубліковані у журналі Environmental Science & Technology.

Основою розробки став пристрій, який працює за принципом електрохімічної батареї. Усередині використовуються спеціальні електроди з діоксиду марганцю, а електричний струм змінює кислотність сольового розчину.

Принцип роботи виглядає так:

1. під час першого етапу розчин стає більш лужним і починає активно поглинати вуглекислий газ із повітря;
2. після зміни електричного заряду рівень лужності знижується, і система вивільняє CO₂ вже у концентрованому вигляді;
3. отриманий газ можна безпечно зберігати під землею або використовувати у промисловості.

Науковці пояснюють, що така технологія особливо важлива, адже традиційні системи очищення працюють лише біля заводів чи інших великих джерел викидів. Вони не здатні ефективно прибирати той вуглекислий газ, який уже накопичився в атмосфері.

Під час створення пристрою інженери використали принципи класичної термодинаміки. Це допомогло прорахувати енергетичні втрати та зробити систему ефективнішою. Водночас технологія ще потребує доопрацювання. Найскладнішим завданням залишається запобігання змішуванню різних потоків рідини під час роботи, оскільки саме це поки що знижує продуктивність установки.

Попри те, що розробка перебуває на ранньому етапі, дослідники вважають її перспективною. Якщо технологію вдасться вдосконалити та масштабувати, вона може стати одним із важливих інструментів для очищення атмосфери та скорочення надлишку вуглекислого газу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Торгівля над прірвою: як у Китаї відкрили продуктовий магазин на прямовисній стометровій скелі?
• Вбивство віком 5 000 років: вчені розкрили моторошні деталі загибелі «крижаної людини»
• Політ на висоті авіалайнерів: таємниця гірських гусей, які перетинають Гімалаї у «зоні смерті»