Вона стала символом спротиву…
Лісна Стінка, невелике селище в Харківській області, стало символом мужності та незламності. У 2022 році, коли російські війська окупували Куп'янськ, ситуація в Лісній Стінці стала напруженою. Окупанти швидко просувалися в села, шукаючи підтримки серед місцевих жителів та з'ясовуючи їхні настрої.
Серед тих, хто став символом спротиву, була Лариса Фесенко, директорка місцевого ліцею. Її ім'я було першим у списку тих, хто мав проукраїнську позицію. Лариса знала, що з приходом російських військ вони знищуватимуть усе українське, тому дала вказівку вчителям приховати українську символіку.
«Я знала про те, що, якщо заходять рашисти, то в першу чергу вони знищують все українське: символіку, надписи та інше. А наш ліцей був в проукраїнському стилі. У вестибюлі висіла велика карта України, в нас був історичний музей, де висвітлювали події життя нашої країни, такі як АТО наприклад», - розповіла Лариса Фесенко.
Лариса тримала зв'язок зі старостою села, але швидко зрозуміла, що вони не на одному боці. Коли вона заявила, що не працюватиме на росію, староста подивився на неї зляканими очима. А через певний час приніс їй додому записку з вимогою з'явитися в Куп'янськ зі списком вчителів, готових співпрацювати з окупантами. Лариса зібрала колектив і сказала, що не буде працювати на ворога.
«Коли її запитали, а яка ваша позиція, вона відповіла: «Я – українка!» Ми зааплодували їй, дехто навіть заплакав», - розповіла колега Лариси, вчителька Галина Коновалова.
Проте не всі вчителі підтримали жінку. Дев'ять з сімнадцяти вирішили співпрацювати з окупантами. Це вразило Ларису до глибини душі. Вона повідомила відділ освіти, що більше не працюватиме, і передала список тих, хто погодився на співпрацю. А згодом проросійськи налаштовані колеги почали проти неї активну кампанію.
Одного разу до неї прийшла колишня колега і попередила, що на неї готуються доноси, в яких пишуть, що вона має проукраїнську позицію і її треба зупинити. А в липні дві вчительки, які агітували проти неї, прийшли з проханням формально завершити деякі справи. Лариса погодилася прийти наступного дня. 26 липня вона одяглася святково, відчуваючи, що це буде особливий день.
«Вона сказала: «Я так одяглася, щоб мене запам'ятали красивою». І в мене тоді в душі просто щось обірвалося», - згадує колега Лариси, вчителька Галина Коновалова.
Лариса Фесенко стала символом спротиву в Лісній Стінці, показавши, що навіть в умовах окупації можна залишатися вірним своїм переконанням і боротися за Україну. Її історія надихає багатьох на незламну боротьбу за свободу та незалежність. Проте жінці довелося чимало пережити.
Чим закінчився її спротив, дивись в проєкті просто зараз:
Читай також:
- Під носом у ворога: жінка-підприємець з Херсону забезпечувала партизанів зброєю та продуктами під час окупації
- «Я бачив смерть, чув крики дітей»: волонтер шість разів повертався до Маріуполя, щоб евакуювати людей
- «Ми в незалежній Україні і самі вирішуємо, коли мітингувати»: як режисер Сергій Павлюк чинив спротив в окупованому Херсоні?
