20 січня Україна відзначає важливу дату в історії півострова — День Автономної Республіки Крим...
20 січня 1991 року на загальнокримському референдумі було визначено статус Криму як частини України. Відповідно до Закону Верховної Ради УРСР «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки», півострів отримав статус автономії в складі України. Це право було закріплено в Конституції України, яка проголосила Крим невід’ємною частиною нашої держави.
Але в лютому 2014 року рф анексувала Крим, порушивши норми міжнародного права. Окупацію півострова не визнала ані Україна, ані міжнародна спільнота, яка запровадила санкції проти росії. Однак виникає питання: як так сталося, що росія заявляє, що Крим належить їй? Щоб знайти відповіді на це питання, необхідно звернутися до історії.
1774 рік став важливим моментом в історії Криму. В той час в росії правила Єкатерина ІІ, і після шести років війни з Османською імперією, росія здобула перемогу та отримала омріяний вихід до Чорного моря. Кримський хан Каплан Гірай, що виступив на боці Османської імперії, зазнав поразки. Хоча османська армія була краще оснащена, вона була значно ослаблена попередніми війнами, чим скористалася росія.
10 липня 1774 року під Болгарським селом Кючук-Кайнарджі було підписано договір про вічний мир. Від росії його підписав фельдмаршал Петро Рум’янцев, а від Османської імперії — великий візир Мухсинзаде Мехмед-паша. У цьому документі, зокрема, йшлося і про долю Криму. Однак чи дійсно Османська імперія передала Крим росії?
Акім Галімов, дослідник історії, звернувся до османського архіву в Стамбулі, щоб отримати оригінал Кючук-Кайнарджійського мирного договору, який мав би пролити світло на це питання. Однак відповідь виявилася несподіваною: оригінал документа в архіві відсутній. Після кількох місяців переписок і дзвінків, коли команда Галімова приїхала до Стамбулу, вони дізналися, що необхідний документ не зберігається в центральному архіві Туреччини.
«Ми прилетіли до Стамбулу, бо тут мали б зберігатися документи, які можуть довести, що російська влада в Криму ніколи не була законною, а російська імператриця Єкатерина II — просто звичайна аферистка. Нас цікавлять документи, які мали б зберігатися в центральному державному архіві Туреччини. Серед усього масиву документів нас цікавить лише один — Кючук-Кайнарджійська мирна угода 1774 року. І от ми сьогодні прилетіли до Стамбулу і дізнаємось, що оригінала цього документу, якраз того, який нам потрібен, в цьому архіві немає», — розповів дослідник.
Щоб розібратися в цій ситуації Акім Галімов та його команда зв’язались з істориком, який досліджує ці архіви, і вони вирішили зустрітися з ним в стамбульському університеті.
Пан Мехмед Фатіх Фірат — відомий турецький науковець, він один з небагатьох унікальних фахівців у світі, які володіють староосманською мовою і який багато років провів за вивченням староосманських архівів. В нього є копія Кючук-Кайнарджійський мирного договору, і він розшифрував цей текст і нарешті ми дізналися про що там йшлося.
«З самого початку я теж був здивований цій новині. Я подумав, у нас чудовий архів, у нас є все, але виявляється немає оригінального примірника Кючук-Кайнарджійський договору, є дві копії. Виявляється оригінал надсилався в другу країну підписанта. Це означає, що той екземпляр, який ми підписали має бути в росії, а той який підписала Єкатерина має бути тут. Але в нашому архіві його немає», - розповів науковиць Мехмед Фатіх Фірат.
Тобто коли мова йде про якісь важливі документи, щоб були укладені між Україною і росією, чи які стосуються українсько-російської історії, чомусь оригінали завжди кудись зникають, їх важко відшукати та у підсумку вони опиняються десь в росії. І звісно доступ до них, принаймні для українських дослідників, обмежений, а в принципі взагалі для всіх дослідників він обмежений.
«У нас тут є близько 28 статей, і третя стаття напряму стосується Криму. Там вся суть. У третій статті сказано, що кримські татари вільно оберуть собі хана. Вони можуть це зробити за стародавніми законами. Вони існуватимуть, як самостійна держава, тобто будуть абсолютно незалежними, і це саме те слово, незалежними», — повідомив Мехмед.
Як ми бачимо, ключовим моментом у цьому документі є гарантія незалежності кримському ханству. Тож як сталося, що всього за кілька років після підписання цього договору росія стане фактичним господарем півострова?
«Здається, що це добре для Криму, вони отримали незалежність, це звучить ідеально. Але знаєте, це не сьогодення. Якщо ми говоримо про світ, що існував сотні років тому, то бути незалежним тоді це не дуже добре. Якщо ви є частиною імперії, вона може прийти вам на допомогу, але якщо ви самостійні, вас можуть захопити», — пояснив Мехмед Фатіх Фірат.
Він також зазначив, що на сьогоднішній день в османських архівах працює значно більше російських вчених, ніж українських. На одного українського вченого припадає десять російських вчених. Тому їм так систематично і глибоко вдається показувати цю історію, і показувати саме так, як їм це вигідно. І ми маємо звернути на це увагу.
Така ситуація зі зникненням архівних документів та обмеженим доступом до них створює серйозні перешкоди для українських дослідників. Історія Криму залишається прихованою, а правдиві факти часто замовчуються чи перекручуються на користь росії. Зрозуміло, що відсутність оригіналів документів не лише ускладнює розслідування, але й робить неможливим отримання повної та об’єктивної інформації для подальших наукових досліджень.
Усі ці події залишають важливе запитання: чому саме ці документи, які мають вирішальне значення для історії Криму, завжди зникають, коли мова йде про взаємини між Україною та росією? Знаходь відповідь на це запитання у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також:
