Українські дороги бачили багато чого, але історія професійних мандрівників за сіллю — це справжній середньовічний лоукост із неймовірними ризиками.
Сьогодні ми звикли називати цих відчайдухів чумаками, хоча колись їхні імена звучали зовсім інакше. Чому звична нам назва витіснила всі інші та що вона приховує?
Спочатку все було максимально просто. Людей називали за продуктом, який вони везли, або за місцем, куди тримали шлях. Були «соленики», які просто вантажили кристали солі на вози. Згодом з'явилися «коломийці» та «торяники» — назви, що чітко вказували на локації промислу.
Однак справжній поворот у термінології стався тоді, коли шлях почав пролягати через небезпечні південні землі. Похід у Кримське ханство вимагав не лише терпіння, а й неабиякої фізичної витривалості та вміння постояти за себе. Саме в цей період з’являється слово, яке ми знаємо зі школи – «чумак».
«Чумаками ж стали називати тих, хто ходив по сіль на південь у землі, що в той час належали Кримському ханству. Найпоширеніша серед науковців версія, що слово «чумак» має тюркське походження і означає міцний, сильний», - розповів у своєму проєкті дослідник історії Акім Галімов.
Виходить, що це не просто професійна назва, а статус і визнання того, що перед вами людина, здатна вижити в дикому полі, захистити свій крам від нападників і повернутися додому з цінним вантажем. Слово «чумак» стало синонімом надійності та міці, витіснивши суто технічні терміни на кшталт «соленик».
Більше цікавого про чумацтво дивись в проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також:
- Львів у вогні: хто такий Чеслав Мончинський, і як він вплинув на українсько-польську війну 1918-1919 років?
- Битва за Львів 1918-1919 років: як поляки «проспали» місто, і чому не вірили у протистояння України?
- Секретна логістика Листопадового чину: хто забезпечив українців кулеметами у конфлікті 1918-го?
