Листопад 1918 року перетворив елегантний Львів на лабіринт із барикад, де кожен будинок міг стати вогневою точкою, а кожен під’їзд — лінією фронту.
Поки українські військові намагалися закріпити владу Західноукраїнської Народної Республіки, у польському підпіллі визрівала сила, яка згодом перехопила ініціативу в міських боях. У центрі цих подій опинилася постать, чиє ім'я сьогодні часто залишається в тіні великих політиків, але саме його дії визначили долю міста на два десятиліття вперед, - Чеслав Мончинський.
Вн не був випадковою людиною у цій війні. Його не просто обрали командиром — він був фанатичним прихильником Романа Дмовського, лідера польських націонал-демократів. Тоді як інші політики ще намагалися про щось домовлятися з українцями, Дмовський та його люди діяли жорстко. Вони вважали, що незалежна Україна — це смертельна загроза для Польщі. У кожному українському прапорі їм вбачався союзник Німеччини, який тільки й чекає моменту, щоб завдати удару в спину.
Польський історик Дам’ян Марковський, автор ґрунтовного дослідження «Два повстання. Битва за Львів 1918», у розмові з дослідником історії Акімом Галімовим пояснив, що саме цей ідеологічний фундамент зробив Мончинського ключовою фігурою спротиву:
«І от прихильник поглядів Дмовського Мончинський очолює польських повстанців у Львові. Так виникає головне командування оборони Львова під проводом Мончинського. І поступово ці перестрілки, ці сутички в різних кварталах, на різних вулицях, у різних районах починають набирати більш організованого характеру».
Це призначення змінило все: хаотичні перестрілки почали перетворюватися на скоординовану військову операцію. Мончинський зумів каналізувати енергію розрізнених загонів у єдине русло. Логіка була простою: жодних поступок українцям.
Марковський підкреслює, що під керівництвом Мончинського спротив став системним. Він не просто командував, він втілював доктрину, де український Львів був неможливим за визначенням.
3-4 листопада польські добровольці перехопили ініціативу в битві за Львів і витіснили українців із західних околиць міста. 4 листопада поляки захопили залізничний вокзал у Львові.
Чому це мало таке ключове значення, і чим були продиктовані успіх поляків? Про це і не тільки – в проєкті дослідника історії Акіма Галімова про українсько-польську війну 1918-1919 років:
Читай також:
