Українсько-польська війна 1918–1919 років залишається однією з найбільш емоційних сторінок нашого минулого, де в центрі подій стоїть запекла битва за Львів.
Це було протистояння двох народів, що щойно вирвалися з обіймів Австро-Угорської імперії, яка розпадалася на очах. Головне питання, яке досі дебатують історики: чи чекали поляки на рішучий виступ українців, чи синьо-жовтий прапор над Ратушою став для них цілковитим громом серед ясного неба?
Сьогодні ми маємо можливість поглянути на ці події без ідеологічних нашарувань. У нещодавній розмові з дослідником історії Акімом Галімовим польський історик Дам’ян Марковський, автор ґрунтовної праці «Два повстання. Битва за Львів 1918», розкрив цікаві деталі тогочасних настроїв. Виявляється, ситуація була значно складнішою, ніж просто «несподіваний напад». Поляки знали про амбіції українців, тим паче у Відні активно діяло українське парламентське представництво. Більше того, у складі австро-угорської армії воював легіон Українських січових стрільців. Дам’ян Марковський підкреслює, що польські еліти мали підстави для тривоги.
«З одного боку, справді рахувалися з тим, що будуть якісь дії з боку українських політиків. Але з іншого — складається враження, що спрацювали певні антиукраїнські стереотипи», — зазначає історик.
На думку дослідника, польська сторона перебувала в полоні ілюзії про власну організаційну перевагу. Вони вірили, що українці просто не здатні на швидкий та злагоджений військовий маневр – це була класична пастка самовпевненості. Поляки вважали себе потужнішою політичною силою.
Проте реальність виявилася іншою. Українські військові частини діяли блискавично. Поки польські лідери готувалися до затяжних перемовин або поступового перебирання влади, українці взяли місто під контроль за одну ніч.
«Польська сторона недооцінила українську. Звідси таке здивування, яке мало місце в тій польській суспільності Львова зранку 1 листопада, коли виявилося, що на вежі ратуші на львівському ринку майорить український прапор», - пояснив Марковський.
Цей прапор став символом краху польських прогнозів. В один момент зверхність змінилася на хаос та паніку. Елітне формування Січових Стрільців виявилося не просто «одним із найкращих на Східному фронті», а силою, здатною на самостійну державну гру. Битва за Львів почалася не з пострілів, а з глибокого шоку тих, хто вважав себе господарем ситуації.
Отже, чи було це несподіванкою? Формально — ні, адже про підготовку знали, а от фактично — так, бо польська спільнота відмовлялася вірити в українську суб'єктність до останньої хвилини. Це був урок того, як стереотипи можуть засліпити навіть досвідчених політиків перед обличчям нації, що народжується.
Більше цікавого про українсько-польську війна 1918-1919 років, дивись в проєкті Акіма Галімова:
Читай також:
