Московський наратив про «колиску трьох братніх народів» та першість російської мови тріщить по швах.
Дослідники все частіше говорять про те, що культурний та мовний вплив йшов із заходу на схід, а не навпаки.
«Ядро сучасної росії – це ростовсько-суздальське князівство, яке в Русі називали Залісся, тому що воно знаходилось за важкопрохідним брянським лісом. Це була погранична територія, яку заселяли абсолютно різні народи, переважно угрофінські племена. І найбільші міста, які виникали на Заліссі за часів Русі – Ростов, Суздаль, Рязань і Муром – це були міста з переважаючим угрофінським населенням, яке часто зберігало в назві згадку про свої народи, наприклад Муром від народу мурома чи Рязань від народу ерзя, і навіть назва Москва походить від назви народу роду мокша чи моксель, як вони самі себе називали», – розповів дослідник історії Акім Галімов.
І це не просто окремі випадки! За словами експерта, сучасні російські топоніми – назви міст, річок – переважно мають угрофінське, а не слов’янське походження.
«Наші пращури їхали на Залісся, щоб колонізувати нові території, і несли із собою поняття влади, церкви і мови», – підкреслює Акім Галімов.
Саме тоді жителі Залісся почали запозичувати мову у прибульців, але, як це часто буває при контакті різних культур, не обійшлося без спотворень. Про те, що російська походить від української, а не навпаки, говорить дуже багато ознак. Коли люди запозичують слова з іншої мови, вони іноді змінюють їх значення.
«Яскравий приклад – слово «неділя». Абсолютно в усіх слов’янських мовах, у тому числі українській, це слово означає останній день тижня від словосполучення «немає діла» – день, коли усі відпочивають. А наступний день – це понеділок, день, який іде після неділі. Понеділок жителі Залісся теж запозичили, але використовують їх неправильно. День після неділі – «понедельник» – залишився, але замість неділі у них чомусь «Воскресение», а саме слово «неділя» чомусь позначає поняття «тиждень», – пояснив Акім Галімов.
На якому етапі відбулася ця плутанина зі значеннями? Чому «Воскресіння» у них відбувається щотижня, а не лише на Великдень? Це питання залишається відкритим, але сама наявність таких семантичних зсувів яскраво свідчить про процес запозичення та адаптації мови. Можливо, ця підміна понять сталася на ранніх етапах християнізації Залісся. До речі, слово «християнин» вони теж використовують неправильно.
«У них «крестьянин» чомусь це синонім слова «селянин». Також вони неправильно запозичили слово «красный», яке походить від слова «краса», а вони цим словом чомусь замінили слово «червоний», яке є в усіх слов’янських мовах, крім російської. Але чомусь похідне від слова «червоний» – «червонец» – в них залишилось», - зазначив Галімов.
Оскільки жителі Залісся – нащадки угрофінів, вони зберегли велику кількість угрофінських фонетичних і граматичних особливостей.
«Наприклад, сумнозвісне російське «акання» – це теж ознака угрофінського походження. Написання слів вони запозичили в нас правильне, але вимовляють по-своєму: «молоко» – «малако», «поляна» – «паляна». Є виключення, коли вони «о» змінили на «а» на письмі, наприклад, слова «заря» і «работа», але це виглядає дивно, чому «работа», можливо, від слова «раб», – каже дослідник історії.
Наведені приклади, на думку експерта, є достатнім доказом того, що російська мова для жителів Залісся була запозиченою, і запозичили вони її саме у наших пращурів – русинів-українців, а ніяк не навпаки.
Більше про це – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також:
