Чи знайомі вам історії, коли люди, чиє життя висіло на волосині, відчували незрозумілу, але відчутну присутність поруч, стверджуючи, що отримували допомогу від невидимого рятівника?
Це не плід уяви чи галюцинація, а реальний феномен, відомий як синдром третьої людини. Це дивовижне відчуття незримої присутності, яка надає підтримку та розраду в моменти смертельної небезпеки, є одним із найзагадковіших аспектів людської психіки.
Що таке «синдром третьої людини»?
«Синдром третьої людини» – це психологічний феномен, коли людина, яка перебуває в екстремальних умовах (наприклад, під час стихійних лих, аварій, виснажливих подорожей чи бойових дій), відчуває присутність невидимої, але дуже реальної істоти. Ця «третя людина» часто сприймається як джерело допомоги, поради або навіть як фізична підтримка, хоча насправді нікого поруч немає. Це не галюцинації у звичному розумінні, адже людина зберігає ясність мислення і усвідомлює нереальність фізичної присутності, але при цьому відчуття підтримки є надзвичайно сильним.
Історії, що вражають
Одним із найвідоміших прикладів є історія альпініста Джо Сімпсона, описана в книзі «Торкаючись порожнечі». Під час спуску з гори в Андах він зламав ногу і був залишений своїм напарником, який вважав, що Джо помер. Проте Сімпсон вижив, і протягом усього спуску, який тривав кілька днів у нелюдських умовах, він відчував присутність «третьої людини», яка нібито давала йому вказівки та підтримувала його дух.
«Був ще хтось. Я ніколи не бачив його, але я відчував його присутність. Він був там, поруч зі мною, підтримуючи мене, розмовляючи зі мною – описував свої відчуття в книзі Джо Сімпсон – Я чув голос, який говорив мені, що робити, як рухатися, як вижити. Ця присутність була настільки реальною, що я навіть не сумнівався в її існуванні. Вона була моєю єдиною компанією в тій моторошній самотності. Саме цей голос, ця невидима фігура, не дозволяла мені здатися. Вона була моїм останнім шансом, моїм провідником у безодні».
Подібні розповіді зустрічаються серед полярників, моряків, які пережили корабельні аварії, і навіть військових у зоні бойових дій. Люди описують «третю людину» по-різному: це може бути друг, родич, відома історична постать або просто невідома, але доброзичлива сутність. Головне, що ця присутність допомагає їм вижити, подолати страх і знайти внутрішні резерви.
Наукові пояснення та теорії
Науковці досі не мають єдиної відповіді на питання, чому виникає «синдром третьої людини». Існує кілька теорій, які намагаються пояснити це явище:
- Механізми виживання психіки: В умовах сильного стресу та виснаження мозок може активувати захисні механізми, які допомагають людині зберігати надію та зосередженість. Відчуття присутності може бути своєрідним способом подолання ізоляції та страху.
- Диссоціація: Деякі дослідники вважають, що це може бути форма дисоціації, коли свідомість людини нібито розпадається на частини, і одна з них проектується назовні як окрема сутність.
- Бажання допомоги: У критичних ситуаціях людина інстинктивно прагне допомоги. Мозок може створювати ілюзію зовнішньої підтримки, щоб мобілізувати внутрішні ресурси та надати сил для боротьби.
- Кисневе голодування та перевтома: В екстремальних умовах мозок може відчувати нестачу кисню або перебувати в стані крайнього виснаження, що може призводити до зміни сприйняття та появи ілюзій.
Хоча наукові пояснення є важливими, вони не повністю розкривають всю глибину цього феномену. Для багатьох, хто пережив «синдром третьої людини», це був справжній містичний досвід, який змінив їхнє ставлення до життя та смерті.
Читай також:
