Протягом тисячоліть він був прихований, його рядки загубилися у фрагментах глиняних табличок. Але тепер, завдяки передовим технологіям, людство знову може почути голос стародавнього Вавилону.
Втрачений гімн, що оспівує колись найбільше місто світу, знову побачив світ через 3 000 років, відкриваючи нові таємниці однієї з найвеличніших цивілізацій.
Вавилон, заснований у Месопотамії близько 2 000 року до нашої ери, був не просто містом, а культурним центром, де народжувалися твори, що стали частиною світової літературної спадщини. Вавилонські тексти, написані клинописом на глиняних табличках, збереглися лише у фрагментах. Протягом десятиліть вчені по всьому світу намагалися зібрати цю мозаїку знань, але процес був виснажливим і часто безуспішним.
Сьогодні ж Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (LMU) у співпраці з Багдадським університетом зробив крок, що змінює правила гри. У рамках проєкту «Електронна вавилонська бібліотечна платформа» Енріке Хіменес, професор стародавніх близькосхідних літератур в Інституті ассиріології LMU, оцифровує всі виявлені фрагменти клинописних текстів. Найцікавіше те, що для їх розшифровки та ідентифікації фрагментів, що належать до одного цілого, використовується штучний інтелект.
«Використовуючи нашу платформу на базі штучного інтелекту, нам вдалося ідентифікувати 30 інших рукописів, що належать до знову відкритого гімну – процес, який раніше займав би десятиліття», – каже Хіменес.
Завдяки цим додатковим текстам вчені змогли повністю розшифрувати хвалебний гімн на глиняній табличці, частини якого були відсутні. Цей гімн, що складається з 250 рядків, датується початком першого тисячоліття до нашої ери. За словами Енріке Хіменеса, його автором був вавилонянин, який прагнув оспівати своє місто. Текст детально описує будівлі, а також те, як води Євфрату приносять весну та озеленюють поля. Це особливо вражає, адже збережена месопотамська література скупа на описи природних явищ.
Дивовижно, але численні додаткові копії цього гімну свідчать про його надзвичайну популярність у свій час.
«Гімн переписували діти в школі. Дивно, що такий популярний у свій час текст був нам невідомий раніше», – зазначає Хіменес.
Окрім мальовничих описів природи, гімн пропонує унікальне розуміння вавилонського міського суспільства. Він розкриває раніше невідому інформацію про жінок Вавилона, їхню роль як жриць та пов’язані з цим завдання. Також текст дає уявлення про співіснування в міському суспільстві, де мешканці описуються як такі, що шанобливо ставляться до іноземців.
Відкриття цього гімну – це не просто знахідка, це доказ того, що штучний інтелект відкриває нові горизонти в археології та гуманітарних науках. Можливо, невдовзі ми побачимо ще більше дивовижних відкриттів, які дозволять нам краще зрозуміти наше минуле та зв'язати нас із забутими світами.
Читай також:
