Все почалося біля селища Сімпатія, розташованого на зарослому очеретом березі річки.
У 2014 році світ облетіла сенсаційна новина з самого серця Амазонії. Антрополог Хосе Карлос Мейрелес, відомий своєю роботою з неконтактними племенами, став свідком історичної події – першої задокументованої зустрічі ізольованого племені Сапанава із зовнішнім світом. Ця подія на кордоні Бразилії та Перу сколихнула наукову спільноту та привернула увагу мільйонів.
Невелика група чоловіків Сапанава несміливо вийшла з густих джунглів до річки біля селища Сімпатія. Кілька напружених хвилин місцеві жителі та несподівані гості мовчки спостерігали одне за одним. Доктор Мейрелес, якого заздалегідь попередили про можливу появу ізольованого племені поблизу, уважно стежив за кожним їхнім рухом.
Перші слова прозвучали від мешканців Сімпатії – вони запропонували незнайомцям банани. Один з чоловіків Сапанава обережно взяв гостинець, і раптом уся група аборигенів кинулася до селища. Те, що сталося далі, викликало тривогу: вони почали заходити до будинків, розглядаючи та беручи різні предмети. Кожна річ, підібрана в селищі, становила потенційну загрозу для імунітету ізольованого племені, не знайомого зі звичайними для нас хворобами.
Антрополог Хосе Карлос Мейрелес
Перед Хосе Карлосом Мейрелесом постало складне завдання: забезпечити мирний контакт між двома групами людей, надати медичну допомогу гостям з джунглів та з'ясувати причини їхнього несподіваного виходу з лісової ізоляції на берег річки Енвіре.
Перші слова представника племені Сапанава розкрили жахливу правду: «Там погані люди, дуже погані. Можливо, ви хороші».
Той факт, що ці чоловіки не втекли одразу, свідчив про те, що тікати їм більше нікуди. У розмові з лідером племені доктор Мейрелес дізнався трагічну історію Сапанава.
«Ми часто були голодні в лісі, іноді не їли по чотири дні. Сильні дощі, і ми не можемо знайти їжу», – розповів він.
Їхнім домом були хатини без стін у джунглях під пальмовим листям, де жили 14 чоловіків, дев'ять жінок і 12 дітей. Вони розводили багаття та готували їжу. Їхньою зброєю були луки зі стрілами, ножі та списи.
«Ми ніколи добре не спали, щоб захистити наших жінок, якщо на нас хтось нападе», – ділився представник племені.
Скільки тривало це «ніколи», не знає ніхто, адже Сапанава не вміють рахувати. Чоловік не міг навіть сказати, скільки йому років, але на вигляд він був ще молодий, хоча встиг пережити чимало. Він добре знав, що в джунглях не буває безпечно, але справжній жах для його народу принесли «білі люди».
«Дивилися на нас, несамовито кричали. В їхніх руках були рушниці та мачете. Вони вбили мого батька, мою маму, двох моїх дружин, батьків моїх дружин», – з болем згадував представник Сапанава.
Цивілізація безжально вторглася в їхній ліс з вогнепальною зброєю, отруйною хімією та нетерпимістю до корінного населення. Вихід з ізоляції став для них єдиним шансом на виживання. Тепер вони живуть у таборі, спілкуються з мешканцями селища, носять одяг і навіть ходять на кайманів з рушницями.
«Ми нічого не знали про цей світ, про речі, які в ньому є. Мені подобаються тарілки, казани, ложки, багато речей, але найбільше подобаються одяг і взуття», – зізналася представниця племені Сапанава.
Попри зовнішню привітність, жителі селища все ще остерігаються нових сусідів, адже знають, на що ті були здатні у минулому.
«Я вбив одного з білих. Вони прийшли в наші будинки, тож ми вбивали їх, щоб вони не вбивали нас», – відверто розповів представник племені Сапанава.
За останні 20 років від рук «неконтактних» загинуло понад 100 представників Фунай – бразильської урядової організації, що захищає права ізольованих племен. Однією з жертв цілком міг стати й Карлос Хосе Мейрелес.
Більше про це – у відео проєкту «Загублений світ»:
Не пропусти! Щопонеділка нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 17:15 на телеканалі 2+2!
Читай також:
