Жінка – командир розвідувального взводу? Для багатьох солдатів це звучало, як нонсенс…
Юлія Микитенко могла б носити маленьку сумочку з книжкою та працювати у центрі столиці, натомість тягає важезний тактичний рюкзак.
«Я взагалі не планувала бути військовою. Закінчила Києво-Могилянську академію і навчалась там на філології», - каже дівчина.
Проте доля її звела із коханим-військовим – розвідником 25 тербату «Київська Русь» Іллею. Між ними одразу спалахнуло кохання. Молоді вирішили підписати контракт у ЗСУ і вже влітку 2016 обидва опинилися на фронті, а вже за пів року служби Юлю підвищили.
«Мене покликав заступник командира батальйону і сказав, що у нас звільнився командир взводу і що мені треба стати на цю посаду. Дали наказ – треба виконувати. І почала приймати взвод розвідки», - згадує Юля.
Жінка – командир розвідувального взводу? Для багатьох солдатів це звучало, як нонсенс.
«Вони вважали, що баба не може ними командувати», - каже молода офіцерка.
Як тендітній жінці вдалося здобути повагу солдатів? Що входило у її обов’язки? Чому у певний час вона пішла із армії? І навіщо батько Юлії - військовий – вчинив публічне самоспалення? Задля чого була така жертва чоловіка і як на це відреагувала донька? Про це – у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:
Дивись також:
