Ви коли-небудь замислювалися, звідки взялися мови, якими ми щодня спілкуємося?
Доля української мови дивовижно схожа на шлях багатьох європейських мов. Візьмемо, до прикладу, італійську. Колись на Апеннінському півострові панувала латина – мова еліти та церкви. Вона була свого роду «напівмертвою» мовою, поки в неї не почала проникати жива народна італійська лексика. І першим, хто наважився писати народною мовою, став всесвітньо відомий Данте Аліг'єрі. Він зробив революцію, показавши, що народна мова може бути мовою високої літератури.
А хто ж наш, український Данте? Це, без сумніву, Іван Котляревський. У 1798 році, за рік до народження Пушкіна, Котляревський повністю відійшов від старослов'янської і написав свою легендарну «Енеїду» живою, народною українською мовою. Тією, якою говорили звичайні люди. Він черпав мову безпосередньо з народу, з його буденного життя, пісень і розмов.
А ось історія російської мови кардинально інша. Якщо Котляревський брав мову з народу, то Пушкін вивчав її у Царсько-сельському ліцеї. І ось тут починається найцікавіше. Цей ліцей був закладом, де дітей аристократів навчали говорити і писати... новою, штучно створеною російською мовою. Для них, звикших до німецької чи французької, це було щось незвичне.
«Іронічно, що навіть саму назву «ліцей» вони запозичили у французів, свого слова не придумали», – зазначає дослідник історії Акім Галімов.
Це яскраво свідчить про те, що російська мова не виникла «з народу», а була, навпаки, створена слугами імперії, а потім почала насаджуватися. Це характерна риса російської політики – примус. З часів Катерини II розпочалася тотальна русифікація всіх народів, що населяли імперію. І для цього російські «науковці» придумали термін «великорусский язык».
«Зверніть увагу, Ломоносов у середині 18 століття використовував назву «российский язык», бо так називалась імперія, в якій він жив – россійська, – пояснює Акім Галімов. – А вже у 19 столітті імперська цензура використовує термін «великорусский», який пізніше отримав назву «русский язык». Цей термін вигадали спеціально, щоб підкреслити, що так званий «великорусский язык» походить від руської мови, якою розмовляли наші предки в Русі, а українська мова – це всього лише «малороссійское наречие велико-русского языка».
Ця відверта брехня та пропаганда підкреслюється ще одним цікавим фактом про Володимира Даля. Цей автор тлумачного словника російської мови, данець за національністю, народився в українській Луганщині. Він чудово знав українську мову і навіть перекладав російською твори Григорія Квітки-Основ’яненка.
«Перша назва словника Даля звучала так: «Толковый словарЬ великорусскаго наречия русскаго языка». Тобто російську мову він класифікував як «наречіє руського языка»! Але ця назва не пройшла цензури, і у друк словник вийшов під назвою «Толковый словарь живого великорусского языка». Усі спроби російських псевдовчених показати, що сучасна російська мова – це та ж мова, якою говорили за часів Русі, а українська похідна від російської, просто нікчемні», – підкреслює Акім Галімов.
Більше цікавого про вигаданий «русский язык» - у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також:
