Післявоєнна епоха, що мала б стати часом відродження та надії, для мільйонів людей, що опинилися під впливом СРСР, обернулася справжнім жахом.
Особливо яскраво це проявилося у Східній Німеччині, де людське життя стало лише розмінною монетою в іграх великої політики.
Історики зазначають, щ з 1945 по 1961 рік Східну Німеччину залишило понад 3,5 мільйони людей! За словами дослідника історії Акіма Галімова, спочатку більшість з них купували «ефективні запрошення на роботу» – фактично, платили за можливість вирватися з пастки.
«Торгівля такими запрошеннями процвітала. Виїжджали зазвичай молоді й талановиті», – розповів Галімов.
Цей масовий відтік мізків був красномовним свідченням того, наскільки нестерпним стало життя під радянським контролем. Щоб зупинити цю «втечу свободи», у 1961 році влада НДР вдалася до крайніх заходів – звела Берлінську стіну.
Прямо посеред Берліна виріс гігантський мур, що розділив місто, родини та долі на західну та східну частини. У наступні роки споруду постійно добудовували та удосконалювали, перетворюючи її на справжній комплекс смерті. До середини 80-х це вже був 4-метровий бетонний мур заввишки 106 кілометрів, з металевою огорожею, колючим дротом, блокпостами та складною системою сигналізації.
«Це була справді залізна завіса. Вартові на вежах мали наказ стріляти у порушників цього кордону на ураження, – зазначає Акім Галімов. – Проте навіть смертельна загроза не зупиняла тих, хто прагнув свободи».
Незважаючи на драконівські заходи безпеки, сміливці не здавалися. Відомо про понад 12 тисяч вдалих втеч. Спочатку це були переважно підроблені паспорти, але після того, як у 1972 році цей канал перекрили, люди вигадували неймовірні способи. Вони рили підземні тунелі через каналізацію, пірнали з аквалангом, ховалися в багажниках автомобілів і навіть перелітали на повітряних кулях.
«Точно встановлені імена 136 жертв таких спроб – вони потонули чи були застрелені прикордонниками, – розповідає Галімов. – Але історики вважають, що за 28 років існування стіни загиблих могло бути кілька сотень».
Найбільш цинічним проявом ставлення до людського життя стало те, що Західна Німеччина почала викуповувати дисидентів з НДР. З 1964 року влада НДР оцінювала свободу однієї людини у понад 100 тисяч дойчмарок. Загалом, за весь час ФРН заплатила НДР за 33 755 політичних в'язнів приголомшливу суму – 3 мільярди 400 мільйонів дойчмарок.
«Цей момент взагалі показує відмінність двох моделей існування суспільства – тоталітарної та демократичної, – підкреслює Акім Галімов. – В одній людське життя – це найвища цінність, людей в буквальному розумінні викуповують, щоб врятувати їм життя. В іншій – людське життя не варте нічого. Так само, до речі, зараз і в росії».
Історія Берлінської стіни та жорстокого післявоєнного режиму, що діяв під впливом СРСР, є яскравим нагадуванням про те, наскільки небезпечною може бути влада, яка знецінює людське життя.
Читай також:
