Святополк — «Окаянний», Ярослав — «Мудрий». Так нас вчили у школі. Але що, як тисячоліття тому історію просто... майстерно відредагували?
Скандинавські саґи натякають: у цій давній драмі не все так свято, як у підручнику. Літопис — це не тільки запис подій, а й ідеальний інструмент політичного піару.
«Справжня історія починається там, де вчимося ставити запитання до джерел, сумніватися, порівнювати і шукати логіку за текстом», - зазначив дослідник історії Акім Галімов.
Версія офіційна: Драма про добро і зло
За канонічною версією, яку подає нам «Повість временних літ», князь Святополк, прозваний «Окаянним», — жорстокий братовбивця. Він підступно розправився зі своїми братами Борисом та Глібом, аби захопити владу в Києві. Його брат, Ярослав, вступив у війну, щоб відновити справедливість. Він переміг Святополка і став великим князем, за що і отримав почесне звання «Мудрий». Борис і Гліб тим часом стали першими руськими святими.
Історія ідеальна: тут є підступний злодій, невинні жертви та мудрий, богообраний правитель. Але чи не занадто вона ідеальна?
«Усі ці події ми знаємо насамперед із «Повісті временних літ», створеного вже через кілька поколінь після описаних подій, у часи, коли влада належала нащадкам Ярослава Мудрого. Тому не дивно, що саме його гілка династії подається там як «законне і благородна», а Святополк – як Окаянний», - розповів дослідник історії.
Альтернативна версія: що кажуть скандинавські саґи?
Справжній детектив починається тоді, коли ми звертаємося до інших джерел. Наприклад, до скандинавських саґ, які описували події на Русі — країні вікінгів. І тут історія починає тріщати по швах.
Деякі альтернативні версії, які спираються на дані скандинавських саґ, натякають: до загибелі братів Бориса і Гліба міг бути причетний... Ярослав. Чому? Тому що вони були потужними потенційними суперниками в боротьбі за київський престол.
PR-хід тисячолітньої давності: кому це було вигідно?
«Повість временних літ» була створена вже через кілька поколінь після описаних подій. І що найважливіше — у часи, коли влада належала нащадкам Ярослава Мудрого! Це не могло не вплинути на виклад матеріалу.
«Літопис, як і будь-яке історичне джерело, не є об'єктивним. Він мав свою ідеологічну мету показати, що саме лінія Ярослава є богообраною і має право на владу», - Акім Галімо.
Переможець пише історію. Це вічний закон. Династія Ярославичів просто закріпила свій статус, «відфотошопивши» минуле.
Святими стають ті, чия смерть вигідна. Канонізація Бориса і Гліба як невинних жертв братовбивці Святополка ще більше підсилювала імідж Ярослава як того, хто помстився за праведників і приніс мир.
«Повість временних літ» могла бути не просто нудним переліком подій, а надзвичайно ефективним PR-документом епохи, який формував потрібний образ правителів. Сьогодні ми називаємо це політичним піаром або формуванням іміджу.
Більше цікавого про загадкові часи Київської Русі дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також:
