Після підриву Каховської ГЕС територія Великого Лугу стала місцем, де історія буквально виходить на поверхню.
Одне з найгучніших відкриттів останнього часу — знахідка поблизу Запоріжжя. Тут, на ділянці, яка десятиліттями була прихована під товщею води, археологи виявили справжнього велетня минулих епох.
Це військове судно XVIII століття, яке через свої масштаби та поважний вік стало справжнім викликом для науковців. Об’єкт настільки крихкий, що перевезти його в музей зараз — завдання із зірочкою, яке може закінчитися катастрофою для самого артефакту. Тому фахівці Національного заповідника «Хортиця» працюють просто неба, намагаючись врятувати те, що вціліло.
В ексклюзивному інтерв’ю для проєкту дослідника Акіма Галімова керівник археологічної експедиції Дмитро Кобаля розповів, що знав про цей об’єкт ще до того, як річка відступила.
«Я багато років бачив його під водою. Тоді більша частина була закрита шаром мулу та піску, але дещо залишалося відкритим для досліджень», — згадує науковець.
Зараз же перед дослідниками постала носова частина корабля з рештками правого борту. На перший погляд це лише фрагмент, але уява легко домальовує цілу картину. Це було величезне судно завдовжки близько 18 метрів. Дмитро Кобаля порівнює його за функціоналом із сучасними катерами. Це не був комфортний корабель для круїзів — це була відкрита бойова одиниця, де палуба була лише на носу та кормі, а весь інший простір займала команда та зброя.
Особливу увагу привертає колір дерева. На бортах досі помітні сліди червоної фарби. Виявляється, це не просто естетичне рішення тогочасних майстрів. У військовому флоті червоний колір мав дуже практичне і дещо похмуре призначення.
«В ті часи човни покривали саме червоною фарбою, щоб не нервувати матросів плямами крові, бо вони зливалися з кольором борту. На військових судах того часу палуби та верхню частину часто фарбували саме так», — пояснює Дмитро Кобаля.
Озброєння цього «річкового монстра» теж вражає. Замість звичних нам важких гармат тут використовували фальконети. Це невеликі гармати на спеціальних поворотних опорах — вертлюгах. За словами керівника експедиції, на борту їх було шість. Їх можна назвати тогочасними кулеметами.
«Фальконети не призначалися для того, щоб топити ворожі кораблі. Їхня мета — жива сила. Вони стріляли картеччю або навіть звичайними цвяхами, вичищаючи палуби противника за лічені секунди», - зазначив Дмитро Кобаля..
Сьогодні вчені працюють наввипередки з часом. Дерево, яке сотні років зберігалося у воді, на повітрі руйнується надзвичайно швидко. Кожен день експедиції — це боротьба за збереження унікальної сторінки нашої військової історії, яка довгий час була надійно схована від людських очей.
Що ще можуть знайти археологи, наприклад, скарби чи зброю? Про це – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також:
