1840 рік став переломним для української літератури.
У цей час світ побачив перше видання «Кобзаря»» Тараса Шевченка. Збірка, що мала стати символом національного відродження, ледь не загинула під тиском російської цензури. Петербургзький цензурний комітет безжально викреслив з творів «найрадикальніші рядки», але все ж пропустив збірку до друку. Чому?
Дослідник історії Акім Галімов стверджує, що вирішальну роль зіграв «звичайний людський фактор»:
«Цензор Петро Корсаков, який мав добрі стосунки з Шевченком, був прихильником його романтичної поезії. Він навіть опублікував схвальну рецензію на твори поета».
Корсаков прибрав лише «очевидні речі», де Шевченко тужив за гетьманщиною, але не помітив «блискавичних образів», якими геніальний поет наситив «Кобзар».
«Цензори не усвідомлювали, яку доленосну книгу вони випускали у світ. Збірка стала сенсацією. Тисячний наклад розійшовся миттєво. Для українців, які жили під суворим імперським режимом, «Кобзар» став «ковтком води в пустелі». Попри цензурні обмеження, у творах залишилося достатньо образів і прийомів, які пробуджували національну свідомість українців», - зазначив Галімов.
Більше по історію головної книги українського народу дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також:
