Вдень вони працювали кочегарами та сторожами, а вночі таємно правили служби Божі у лісах та на цвинтарях. Як УГКЦ вижила під час радянського терору? Історія найбільшої у світі катакомбної церкви: таємні літургії, конспірація від КДБ та незламні священники
Після ганебного Львівського псевдособору 1946 року понад 1200 греко-католицьких священників під жорстким тиском були змушені формально перейти до Російської православної церкви. Ті ж, хто відмовився зректися віри, стали жертвами нещадного терору. Їх заарештовували, кидали до в'язниць і відправляли у сибірські табори. За роки радянських репресій через систему ГУЛАГу пройшло близько 500 греко-католицьких служителів.
Ті священники, яким вдалося уникнути арешту і які не пішли на компроміс, утворили катакомбну церкву. Вона стала найбільшою підпільною релігійною організацією у світі. Душпастирі офіційно працювали на найнижчих посадах — сторожами, робітниками на заводах або кочегарами. А вночі вони таємно проводили богослужіння у лісах, на цвинтарях або у приватних будинках надійних вірян. Конспірація була настільки суворою, що священники часто знали лише того єпископа, який їх висвячував. Органи держбезпеки постійно полювали на підпільну мережу, але церковні структури миттєво відновлювалися: щойно когось заарештовували, на його місце таємно висвячували нового настоятеля.
«Ми маємо випадки, що, скажімо, священник міг бути підпільним священником, його донька могла бути в підпільному монастирі, і вони не знали, так би мовити, одне про одного, що вони входять в структури підпільної церкви. Тобто була конспірація дуже сильна», - розповів історик та директор Інституту історії Церкви Українського католицького університету Олег Турій.
Які міжнародні обставини змусили совєтське керівництво звільнити Йосипа Сліпого і дозволити йому виїхати за кордон? Більше про це – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також:
