Студентські роки – час сміливості та пошуку істини. Але для юного Василя Стуса, третьокурсника Сталінського педагогічного інституту (нині Донецьк), це був час відкритого виклику тотальній русифікації.
У 1958 році в місті, яке тоді ще звалося Сталіном, вибухнув скандал, що миттєво зробив Стуса супергероєм серед студентства, але заклав перший камінь у його довгу дорогу до таборів.
Василь Стус, родом із Вінниччини, але з дитинства вихований на Донбасі, був рішуче налаштований проти радянської політики. Його батько свого часу втік на Донбас, щоб уникнути колективізації, і ця сімейна історія опору, ймовірно, сформувала світогляд майбутнього поета.
В інституті Стус, як згадують його сучасники, був справжньою «білою вороною». Він принципово спілкувався лише українською мовою. Доходило до справжніх курйозів: одногрупниця Зинаїда Кононученко пригадувала, як на занятті Стус перекладав німецький текст українською, а викладачка, яка не розуміла, була змушена просити іншу студентку ерекласти їй Стусів переклад уже... російською. Цей мовний опір мав глибокі підстави.
«Українська мова в регіоні через зросіщення і штучну зміну національного складу занепадала все більше. Якщо на початку 30-х в Донецькій області були приблизно 80% україномовних шкіл, вже за 10 років 66. А наприкінці 50-х вивчення української взагалі стало необов'язковим», - пояснив дослідник історії Акім Галімов.
Саме цей стан української мови на Донеччині непокоїв юного Василя Стуса настільки, що він почав відкрито про це говорити вже під час навчання. Одного осіннього дня в інституті відбулася велика подія: на творчу зустріч зі студентами прибув «пролетарський письменник» Микола Терновський. Це був поет, який ще підлітком опинився у США, але восени 1958 року прийняв радянське громадянство і назавжди повернувся в Україну.
Терновський із задоволенням їздив містами, розповідаючи про «прогресивних, тобто про советських українців», та декламував свої вірші. У своїх виступах він був пафосним і пропагандистським, заявляючи, що «цілу вічність чекав на цю мить, щоб доторкнутися устами до грудочки рідної землі, орошеною кров'ю і потом мого великого народу».
Під час сесії запитань із залу, коли колишній емігрант почав відповідати на нотатки, на стіл президії лягла коротка записка, що миттєво перетворила творчу зустріч на політичний скандал. На ній було лише одне питання:
«Товаришу Терновський, чи відомо вам, що в місті Сталіно немає жодної української школи?» - студент Василь Стус.
Реакція була миттєвою та нищівною для радянської пропагандистської машини. Письменник Володимир Міщенко, який тоді навчався в тому ж інституті, згадував цей момент так:
«Запала гнітюча тиша. Ректор сидів блідий, як мрець. Парторг пильно вдивлявся в зал. Комсорг злодійкувато поводив очима. Терновський зробив паузу, потім театрально розвів руками: «На жаль, я нічого не можу сказати з цього приводу. В Донбасі раніше ніколи не був. Це мій перший приїзд сюди…».
Його відповідь була слабким виправданням, але правда, озвучена студентом Стусом, вже прозвучала.
«Скандал був на весь інститут, а серед студентів Стус моментально став супергероєм. Це ж треба не просто питання поставити, а ще й підписатися власним прізвищем!» - підсумував Акім Галімов. – Це був час, коли хрущовська відлига вже потихеньку згорталась, але якісь вольності ще дозволялися. Тоді Стуса навіть не відрахували з інституту, але мене кілька років і за відстоювання національних інтересів української нації відправлятимуть в мордовські табори».
Це був лише перший відомий випадок протистояння видатного поета-дисидента Василя Стуса. Про інші дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також:
- Чи був Аскольд першим християнським князем Києва? Дослідник розкрив правду про легенду, яку вигадали в москві
- Історичний фейк: як радянська влада «створила» дату Хрещення Русі і чому Україна її змінила?
- «Кастингу віри» не було – це лише легенда: дослідники про релігійний вибір Володимира перед хрещенням Русі
