Київська Русь наприкінці Х століття стояла на порозі грандіозних змін. Її правитель, князь Володимир, розумів: державі потрібна єдина віра, що об'єднає розрізнені племена та зміцнить його владу. Але як обрати ту саму, «правильну» релігію?
Літопис «Повість минулих літ» описує цю подію як своєрідний «кастинг віри». Нібито до Києва прибули представники різних конфесій: мусульмани, юдеї, католики та православні, кожен з яких намагався переконати князя прийняти саме їхню віру. Однак чи міг цей «кастинг» відбутися насправді? І які були його справжні причини?
Згідно з легендою, першими на прийом до князя прийшли волзькі болгари-мусульмани. Вони розхвалювали свою віру, але Володимир, дізнавшись про заборони на алкоголь, відповів, що «для русів пиття — це веселощі, не можемо без того бути». Жарт про заборону свинини — лише сучасна вигадка, а ось відсутність можливості вживати алкоголь стала справжньою причиною відмови.
«Повість минулих літ» також згадує, що Володимир відкинув юдеїв, бо вони не мали власної держави. Князь вважав, що якщо їхній закон справді істинний, то Бог не позбавив би їх Батьківщини. Представники Римської церкви, зараз ми б сказали католики, також не здобули прихильності князя. Володимир відповів їм: «Так, наші отці не прийняли того».
Дослідники вважають, що ця фраза може посилатися на невдалу місію латинського єпископа Адельберта до Києва ще за часів князювання княгині Ольги у 961-962 роках.
Найбільше вразив Володимира грецький філософ. Літописець описує, як він показав князю зображення праведників, що йдуть у рай, та грішників, яких чекають вічні муки. Саме це, за версією літописця, спонукало князя до прийняття православ’я.
Однак, дослідник історії Акім Галімов стверджує, що сучасні науковці вважають сюжет про «вибір віри» запозиченим. По-перше, якби зустрічі з іноземними єпископами дійсно відбулися, мали б зберегтися історичні згадки про це.
По-друге, політичний контекст свідчить про зовсім інший сценарій. Після походу на Корсунь (Херсонес) у 988 році, Володимир привіз до Києва мощі Святого Климента, четвертого папи Римського. Навряд чи неохрещений князь міг би взяти таку реліквію без згоди візантійського імператора. Це підтверджує, що Володимир охрестився саме в Корсуні, як і стверджує більшість сучасних істориків.
«Я вважаю, сам похід Володимира на Корсунь суперечить літописній легенді про вибір віри і ставить крапку у цьому питанні. Ярмарку конфесій не було, був політичний процес», — зазначає Акім Галімов.
Справжні причини хрещення Русі були політичними: це був союз із могутньою Візантією. Прийняття християнства узаконило владу князя, зміцнило його міжнародний авторитет та сприяло інтеграції Русі у європейський світ. Історія про «кастинг» віри — це красива легенда, покликана показати мудрість та далекоглядність князя Володимира. Але в реальному житті він керувався не лише релігійними почуттями, а й прагматичними державними інтересами.
Більше того, чого ви могли не знати про визначну подію в нашій історії – хрещення Русі, – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також:
