Поруч із величним Успенським собором у Києво-Печерській лаврі є одне місце, яке щоразу викликає купу запитань у притомних відвідувачів. Це могила Петра Столипіна.
Прем'єр-міністр Російської імперії, який керував урядом з 1906 по 1911 роки, залишив по собі кривавий слід, який російська пропаганда роками намагається загримувати під «прогресивні реформи».
Його застрелили в київському оперному театрі у вересні 1911 року. Але чому топ-чиновника імперії поховали саме тут, а не відвезли з почестями до тодішньої столиці — Петербурга — чи бодай до Москви?
Дослідник історії Акім Галімов розібрався в цій темі в розмові з істориком та заступником генерального директора Національного заповідника Києво-Печерська лавра Костянтином Крайнім. Як з'ясувалося, за цим похованням стоїть не лише остання воля загиблого, а й чіткий політичний розрахунок царського режиму.
Офіційна версія, яку так люблять повторювати прихильники імперії, доволі романтична. Столипін залишив заповіт, де просив поховати його там, де наздожене смерть. Проте історики бачать у цьому куди прагматичніші причини.
«Тут два моменти. Перший відомий історичний — у нього був заповіт, за яким він просив поховати його в тому місці, де його вб'ють. Другий момент: він уже був на злеті своєї кар'єри, і царській родині абсолютно не був потрібен ні як політик, ні як символ. У Києві його залишили як символ імперського втручання», - розповів Костянтин Крайній.
Фактично, мертвого прем'єра просто використали як ідеологічний маркер. Російська влада хотіла застовпити за Києвом статус «ісконно руського» міста. Для цього в місті створили два ключові міфи: могилу в Лаврі та пам'ятник на тогочасній Думській площі (це наш сучасний Майдан Незалежності).
Втім, пам'ятник довго не простояв: його відкрили у 1913 році, а вже у березні 1917 року, за кілька днів після створення Центральної Ради, кияни привселюдно знесли бронзового імперця. А от могила в Лаврі залишилася.
Сучасні російські підручники ліплять зі Столипіна образ великого модернізатора. Проте для українців його методи були виключно терором. У 1906 році він запровадив військово-польові суди.
«Схема працювала блискавично й безжально: жодних адвокатів, мінімум доказів, лише 48 годин на суд і доба на виконання вироку», - розповів Акім Галімов.
Під цей конвеєр смерті потрапляли не лише озброєні революціонери, а й звичайні українські селяни з півдня, які палили поміщицькі маєтки, протестуючи проти безземелля.
«За часів прем'єрства Столипіна було страчено від 6 000 до 9 000 людей. Саме тоді в народі народився крилатий вираз «столипінська краватка» — синонім мотузки шибениці, яку готували для кожного незгодного», - додав дослідник історії.
Сам Столипін ніколи не приховував свого ставлення до нашої ідентичності. Український національний рух він відкрито називав штучним і таким, що несе пряму загрозу існуванню Російської імперії.
Сьогодні, коли Україна позбувається залишків колоніального минулого, присутність поховання такого діяча у головній православній святині країни викликає закономірний дисонанс. Це не просто історичне поховання, це тригер та ідеологічна зброя, яку росія заклала у київську землю понад століття тому.
Більше вражаючих відкриттів про те, як імперські привиди досі ховаються у головних українських святинях, дивіться у повній версії дослідження Акіма Галімова:
Читай також:
