Це була спланована каральна операція, що мала на меті знищити український народ.
У квітні 1947 року комуністична влада Польщі, що діяла за вказівками кремля, організувала жорстоку операцію «Вісла» з переселення українського народу. Понад 140 000 людей були змушені залишити свої домівки, часто маючи лише кілька годин на збори.
«28 квітня 1947 року українські села на Лемківщині, Холмщині, Надсянні та Підляшші були оточені. Оперативна група Війська польського, що складалася з шести (за іншими даними, семи) дивізій і налічувала понад 20 000 військових, взяла їх у щільне кільце. Командував цією операцією заступник шефа генерального штабу, бригадний генерал Стефан Моссор», - розповів дослідник історії Акім Галімов.
Сьогодні цю злочинну депортацію часто кваліфікують як злочин проти людяності. Як це відбувалося насправді, розповів історик, професор Гданського університету, Ігор Галагідов, чиї рідні були депортовані в рамках «Акції Вісла».
«Я етнічний українець, громадянин Польщі. Мої батьки народилися вже на західних землях Польщі, тобто після акції Вісла. Під час кожної родинної зустрічі, тема виселення завжди десь там появлялася», — розповідає Ігор Галагідов.
За словами історика, військовим давали чіткі інструкції, проте на місцях ситуація була хаотичною. Деколи солдати стріляли в повітря, щоб залякати людей, а потім повідомляли, що вони мають визначений час на збори. В інших випадках оточення села відбувалося без попередження, і людям давали лише дві години, щоб спакувати все найнеобхідніше.
«Їхні руки хапали те, що було під боком, без жодного раціонального осмислення. Пізніше вже виявилося, що більшість тих речей були непотрібними там, куди вони їхали. Наприклад, вони брали посуд чи сільськогосподарський реманент, але потім ці речі ставали безкорисним тягарем, - пояснив Галагідов – У переповнених товарних вагонах, де разом їхали люди й худоба, в умовах задухи і браку всього, такі речі тільки ускладнювали і без того нестерпну подорож. Крім того, пам'ятаємо, що акція Вісла була проведена пізньою весною і раннім літом. Тобто люди за зиму і весну з'їли запаси, які мали з попереднього року — картоплю, збіжжя і так далі. А нових, вони ще не встигли зібрати».
Виселених людей садили в товарні вагони. Поруч з людьми їхала худоба, а антисанітарія була жахливою. Шлях до нового місця проживання займав мінімум тиждень, а іноді розтягувався на 20-30 днів через затори на станціях чи плутанину у списках.
«Транспорти, охоплені акцією В, приїхали у жалюгідному стані. Виявлено загальну втомленість, виснаженість і свербіж. Запаси харчів вичерпані», - свідчить один із звітів залізничного управління у Щецині за травень 1947 року.
Кожен ешелон із депортованими обов'язково приїжджав на розподільчу станцію. Всі поїзди проїжджали через станцію Освенцим.
«Там частину людей заарештовували. Відбувалося щось на зразок фільтрації», — зазначив Ігор Галагідов.
Людей допитували та відокремлювали «підозрілих». Тих селян, яких підозрювали у співпраці з УПА, відправляли у польський концтабір Явожно. Жодного слідства, жодних доказів. Достатньо було лише підозри.
Більше про трагедію «Операція Вісла» - у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також:
