Степ завжди диктував свої правила гри. Тривалий час у масовій свідомості образи козака та чумака зливалися в один — такий собі романтичний портрет чоловіка з вусами, оселедцем та незмінною жагою до свободи.
Проте у своєму проєкті дослідник історії Акім Галімов змусив нас подивитися на ці постаті під зовсім іншим кутом.
Перша і головна відмінність криється в самому фундаменті життя. Козацтво — це привілейований соціальний стан. У них були свої юридичні права, специфічні обов’язки перед державою та жорсткий військовий устрій. Чумацтво ж ніколи не було закритим клубом для обраних.
«Козацтво було окремим соціальним станом. Натомість чумацтво — це не стан, а заняття», — пояснює дослідник Акім Галімов.
За його словами, до чумацької валки міг долучитися будь-хто: від звичайного селянина-кріпака до заможного міщанина чи навіть запорожця, який вирішив змінити шаблю на торговий віз.
Якщо ви побачите на старому малюнку озброєну групу людей з отаманом на чолі, не поспішайте називати їх військом. Чумаки справді мали зброю, організовували валки та підкорялися суворій дисципліні. Але це не було копіюванням козацьких звичаїв, просто Степ не прощав слабкості.
Постійний ризик, відсутність нормальних доріг та загроза нападу змушували торговців об'єднуватися. Як зазначає Акім Галімов, і козаки, і чумаки діяли в умовах відкритого поля, де виживання залежало від взаємодопомоги та сили громади. Однак, якщо козак йшов у Степ воювати або захищати кордони, то чумак виходив туди заради економічного успіху. Це був бізнес у надскладних умовах.
Насправді можна припустити, що чумацтво виникає навіть раніше, ніж козацтво. Більше про це розповів у своєму проєкті дослідник історії Акім Галімов:
Читай також:
- Львів у вогні: хто такий Чеслав Мончинський, і як він вплинув на українсько-польську війну 1918-1919 років?
- Битва за Львів 1918-1919 років: як поляки «проспали» місто, і чому не вірили у протистояння України?
- Секретна логістика Листопадового чину: хто забезпечив українців кулеметами у конфлікті 1918-го?
