Воєнну драму «Шлях» можна буде побачити вже 5 грудня на каналі 2+2…
З початком повномасштабного вторгнення життя Анастасії Пустовіт, яка опинилася в тимчасовій окупації під Києвом, тісно пов’язана з волонтерством. Акторка навіть посунула на другий план свою кар’єру, щоб максимально допомагати тим, кому це необхідно. Каже, що не могла інакше. Її особиста історія перегукується з воєнною драмою «Шлях», яка вийде 5 грудня, до Міжнародного дня волонтера на каналі 2+2 о 21:45. У стрічці Анастасія зіграла самовіддану волонтерку, яка рятує людей, ризикуючи власним життям.
«Волонтерство для мене – дуже відповідальна справа. І якщо ставитись до неї з повною самовіддачею, часто виникає почуття провини перед тими, хто робить більше. Ти весь час думаєш про те, що робиш недостатньо. Але ж є речі, на які я вплинути не можу, як би не старалась… Це великий внутрішній конфлікт. Моя героїня трохи різкувата, сильна, вміє відстоювати свої кордони. Досить цікавий момент спілкування її з чоловіками, що переплітається з моїм особистим життям. Вона не дозволяє собою керувати, вона в першу чергу – людина і громадянка цієї країни, вільна людина. Вона допомагає, бо сама цього хоче. Мені ці якості дуже близькі», - розповіла Анастасія Пустовіт в ексклюзивному інтерв'ю Viva!
Як зізнається акторка, напружений темп, повна самовіддача, почуття провини та інші фактори війни стали причиною депресії. Щоб вийти з цього стану, їй довелося звернутися до фахівців та переглянути ставлення до життя.
«Я взяла паузу десь на три місяці від усієї роботи й зосередилась на собі, бо вже просто не вивозила. Зараз потроху набираюся сил, працюю над своїм станом: психотерапевт, психіатр, нетоксичне оточення. Батьки мене дуже підтримують, хлопець. Мені надають сили стосунки з людьми, яких люблю.
Зараз я намагаюся повертатися до акторської професії, тому що останні два з половиною роки я була більше зосереджена на волонтерстві. Але ж мені треба за щось жити, акторство – це мій хліб. Сидіти на шиї в батьків чи свого хлопця для мене неприпустимо. І для стабілізації мого психологічного стану теж дуже важливо трішечки дати собі життя, крім війни, не так глибоко бути зануреною в неї. Але волонтерські проєкти я не залишаю», - розповіла акторка.
Окрім роботи та волонтерства, Анастасія намагається бути підтримкою для свого коханого, який зараз на фронті. При кожній можливості вона їде до Запоріжжя, яке стало містом зустрічей для них.
«Як тільки у мене випадають вихідні, а в нього – можливість вирватись на кілька днів на перепочинок, одразу їду до нього. Так живемо вже три роки. Перший рік було важко, особливо, коли він був піхотинцем, у полях. Зараз вже трохи легше. Слава богу, ми маємо можливість побачитися. В нинішніх умовах це величезний подарунок для нас», - поділилася Анастасія.
Вона й сама задумується над тим, чим може бути корисною, окрім волонтерства. Не виключає, що теж може піти до війська. Анастасія вже пройшла заняття з надання першої медичної допомоги, планує пройти курси з тактичної медицини.
«Такі думки є, я спілкуюся з військовими на цю тему, але це не означає, що я вже завтра готова піти. Потроху готуюсь, вчуся. Потрібно думати, обирати підрозділ, де можна бути дійсно корисною. Навряд з мене вийде класний боєць-штурмовик чи бойовий медик. Можливо, я б могла керувати дронами. А поки єдине, що я можу робити завдяки медійності – закривати потреби підрозділів», - зазначила Пустовіт.
Вона також розповіла, що не розглядає можливості виїзду за кордон, відхилила кілька вигідних пропозицій роботи в іноземних театрах. Каже, що має бути тут і зараз зі своєю країною і жити життя, попри все.
«Позбавляти себе якихось задоволень – це все одно, що позбавляти себе життя. Я пройшла через це й опинилася в депресії. Через надмірне навантаження, позбавлення себе якихось маленьких винагород, прийшло вигорання. Довелося працювати з цим станом. Тому зараз я намагаюсь ні в чому собі не відмовляти, отримувати позитив з усього. От сьогодні вранці прокинулася від вибухів у Запоріжжі, а мій хлопець спить, у нього залізні нерви. Розумію, що не засну, тому позаймалася йогою, зробила тренування, попрацювала. Не вбило – значить, треба жити далі. Поки ми живі, треба обіймати коханих, зустрічатися з друзями, святкувати весілля й дні народження. Війна висмоктує життя, вона неприродна. Я не готова втрачати своє життя, щоб бути постійно в депресії. Тому намагаюсь змінити, що в моїх силах, і не витрачати час на те, що змінити не можу», - каже Анастасія.
Докладніше – читайте в ексклюзивному інтерв'ю Viva! А також – не пропустіть прем’єру воєнної драми «Шлях» 5 грудня о 21:45 на каналі 2+2.
Читай також:
- «Це стрічка про людяність у жорстких обставинах», – режисер Денис Тарасов про воєнну драму «Шлях»
- Не довелося грати: Іван Жилюк розповів про пережитий досвід, який виплеснув у ролі Олексія в стрічці «Шлях»
- Ліна Бороздіна – перша жінка-космічна туристка України: як дитяча мрія стала реальністю у 55 років?
