Серіал для поціновувачів детективних історій…
Усі події серіалу зав’язані на тому, що оперативник допомагає приятелеві — колишньому в’язню на прізвисько Плут — влаштуватися на роботу до поліційного відділку. Екс-злочинець прагне розпочати життя з чистого аркуша, проте він не полишає надій дістатись до поцуплених діамантів, схованих на ділянці одного корупціонера. Утім, це не означає, що в сюжеті «Плута» нема місця жінці! Є, і грає її Маріанна Дружинець.
Думки мої загадкові…
Маріанно, в синопсисі «Плута» йдеться лише про чоловіків. Яке тут ваше місце?
— В основі серіалу дійсно непроста чоловіча історія, але, як і в житті, без жінок нікуди. Моя героїня Лєна — давня приятелька Плута й дружина його загиблого друга. Вона потрапить у вир кримінальних і романтичних пригод, фінал яких усіх здивує.
Режисер проєкту сказав: «У нас є все, щоби зняти гідний серіал: чудовий сценарій, талановита команда і головне — зацікавленість кожного в результаті». За якими ознаками ви одразу визначаєте гарний сценарій?
— На мою думку, сюжет має тримати увагу, викликати емоцію, дозволяти знайти паралелі з реальним життям. «Плут» саме такий. До того ж у ньому багато сюжетних ліній: кримінальна, детективна, мелодраматична. Ми підіймаємо питання дружби, кохання, сім’ї… Сьогодні цінність цих понять втрачається, і говорити про них важливо. А ще мене зачепили спогади про Одесу. Я провела там дитинство та юність, і зануритися в цю атмосферу було приємно.
Закохати у злодія
До роботи над проєктом долучалися консультанти? Наприклад, криміналісти або судмедексперти?
— На майданчику працював постановник трюків і бойових сцен — тренував акторів. Моя героїня відповідає за мелодраматичну лінію, а от іншим персонажам доводиться потрапляти в бійки та перестрілки, ба навіть мати справу з вибухами.
На яких локаціях побував «Плут»?
— Одесу зробили в Києві. (Сміється.) Мене найбільше вразили «пустеля» та озеро, де проминув крайній день знімань. Тоді наших героїв «омолодили» років на 10, і ми насміялися від душі. Ще одна цікава місцина, яка допомогла мені краще зрозуміти героїню, — старий покинутий будинок, де Лєна жила зі своїм чоловіком Стасом. Зі сцен на цій локації й розпочинається її історія.
Що з процесу роботи запам’яталося найбільше?
— Фінальні сцени. Звичайно, драматичні та несподівані. Гадаю, вони залишились у пам’яті не тільки в мене, а й в усієї групи. Ми знімали їх уночі протягом кількох годин, тож опісля я була спустошена, наче все віддала, хоча моя героїня з’являється тільки наприкінці.
Чи маєте особисті секрети перевтілення? Що вам потрібно, аби заплакати на майданчику? Або ввійти в образ злодійки?
— Є багато технік, однак у кожного актора з часом вимальовується своя методика. Перевтіленню можуть сприяти як внутрішні, так і зовнішні чинники — навіть взуття іноді допомагає відчути стан персонажа. Щоб заплакати, я маю бути в доброму гуморі, не голодна, не втомлена — це дає мені сили в одну мить повірити та прожити сцену. Ніколи не ставлю за мету «сльози», «плакати», бо то апріорі неправильно. А до створення злодійки в мене такий самий підхід, як і до роботи над героями-протагоністами. Я намагаюся зрозуміти свою героїню, виправдати її вчинки. У будь-якому разі актор має бути привабливим, навіть в амплуа злодія.
Веселковий шлях до зірок
Ваш тато був інженером, мама — професор, доктор наук Одеського національного університету. Хто прищепив вам захоплення музикою і театром?
— Ще у дитячому садку я читала вірші, танцювала, співала. А в 3-му класі вирішила взяти участь у конкурсі «Міс шкільна принцеса», де потрібно було показати свої таланти. Гадки не маю, звідки у мене в голові взялася та пісня з циганськими мотивами, яку я, пританцьовуючи, виконала на прослуховуванні, але організатори сказали мені: «Ну артистка!» (Сміється.) На самому конкурсі я співала «Песню мамонтенка», дефілювала, читала вірші, демонструвала «пародійний образ» — і здобула гран-прі. (Сміється.) Відтоді почала займатись у вокально-хореографічній студії «Аркадія» та музичній школі. Брала участь у всеукраїнських та міжнародних конкурсах. А коли була у 8-му класі почала навчатися у легендарної одеської джазової співачки Тетяни Боєвої, яка у свій час отримала нагороду від Пола Маккартні за найкраще виконання Yesterday. Пізніше я співпрацювала з Центром військово-музичного мистецтва ВМС ЗСУ в Одесі, і тамтешні колеги запропонували піти на прослуховування до оркестру ЗСУ в Києві. Тоді я була студенткою 3-го курсу, а ще грала в мюзиклах і в гастролюючому театрі. Викладачам довго не розповідала, що вже працюю.
До всього ви навчались у Нью-Йоркській академії кіно у Пола Брауна — сценариста, продюсера, режисера, що доклав руку до серіалів «Секретні матеріали» та «Зоряний шлях: Вояджер». Якими шляхами туди прийшли?
— То був курс для сценаристів та акторів. Проходив він у Києві, куди приїхали викладачі з Америки, і тривав кілька днів. Автори писали сценарії, а артисти потім утілювали їх на сцені. Ми мали змогу спілкуватися з провідними майстрами, і мені дуже сподобалось, адже Нью-Йорк — це рівень! Я здобула досвід, але кількох днів було мало — хотілося ще.
У вашій анкеті вказано, що ви захоплюєтеся кулінарією. Для кого найчастіше готуєте і яка страва у вас фірмова?
— Кулінарія для мене як творчість. Готую для тих, кого люблю. Обожнюю випічку та різні десерти. Особливо легкий десерт «Бите скло». Барвисті бісквіти, желе та фрукти заливаються сметаною з розведеним желатином, можна додати домашній сир, і виходить зовні біла, а всередині різнокольорова смакота.
Окрім того, ви полюбляєте подорожувати і щоразу привозите ручки. Звідки таке захоплення?
— Якось подруга привезла з кількох країн ручки як сувеніри. Тоді я й почала їх колекціонувати — в мене навіть спеціальні пенали є. Не повернуся додому, поки не знайду особливу ручку. Одну з них придбала у Відні, в Будинку Моцарта. На ній зображені клавіатура та руки, які грають, коли пишеш.
Напевно така багатогранна особистість, як ви, має великі амбіції…
— Грандіозних цілей, як-от здобути «Оскара», поки немає. (Сміється.) Чекаю крутих проєктів — не лише в кіно — і бажаю грати різнопланових персонажів: історичних, містичних, героїнь із внутрішнім стрижнем. Зараз поставила за мету вчити мови, бо вже маю пропозиції від закордонних режисерів та акторських агенцій.
Автор: Ольга Пилипенко
Джерело: Телескоп
Не пропусти, детективний серіал «Плут» з понеділка по четвер, о 21:30, на телеканалі 2+2!
Дивись також:
Колишній в’язень став оперативником: на каналі 2+2 гучна прем’єра серіалу «Плут»
