1200-річна таємниця зубів валлабі: археологи знайшли в Австралії незвичайні давні прикраси

На їхньому корінні збереглися грудочки рослинної смоли, а поруч виявили рослинні волокна та фрагмент шкіри. Завдяки цьому дослідники змогли відновити ймовірний спосіб використання зубів.

• Знахідку зробили в скельному укритті

Пам’ятку Windmill Way розташовано на території Квінкан на північному сході австралійського штату Квінсленд, на півострові Кейп-Йорк.

Археологи виявили там 12 різців валлабі. На десяти зубах залишилися добре помітні кульки смоли, ще на двох збереглися її сліди.

Дослідники безпосередньо датували смолу на двох зубах радіовуглецевим методом. Обидва результати показали вік приблизно 1100–1300 років. Решту зубів окремо не датували.

Одинадцять різців вдалося пов’язати з трьома місцевими видами валлабі, а дванадцятий, імовірно, належав одному з них.

• Для чого потрібні були зуби

На перший погляд такі зуби могли бути звичайними залишками діяльності людей. У цьому регіоні зуби кенгуру та валлабі використовували як скребки, різці та свердла.

Однак знахідки з Windmill Way мають іншу картину. На них немає характерних слідів обробки, а самі зуби не просвердлені. Натомість на п’яти з них разом зі смолою збереглися рослинні волокна, а на одному знайшли фрагмент шкури або шкіри.

У самому укритті раніше також виявили понад 500 фрагментів рослинної мотузки.

Саме ці деталі наштовхнули археологів на думку, що зуби могли кріпити до рослинної нитки та використовувати як елемент намиста або головної пов’язки.

Імовірно, невеликі кульки смоли працювали як своєрідні упори: вони утримували зуби на нитці та не давали їм зісковзувати. Водночас сам виріб не зберігся, тому точно сказати, як він виглядав і для чого його носили, неможливо.

До того ж культурний шар укриття перемішаний. Тому всі 12 зубів могли бути частинами однієї прикраси або належати до кількох різних виробів.

• Археологи визначили, з чого зробили кріплення

Дослідники залучили до роботи старійшин та рейнджерів громади Лаура, щоб скласти перелік можливих рослин, із яких могла походити смола.

Потім матеріал перевірили за допомогою інфрачервоної спектроскопії та мас-спектрометрії. У всіх досліджених зразках виявили речовини, характерні для смоли ксантореї, відомої як австралійське «трав’яне дерево».

На одному із зубів також знайшли сліди смоли залізного дерева Куктауна. Це могло бути наслідком ремонту, повторного використання зуба або змішування різних матеріалів.

• Чому ця знахідка важлива

Windmill Way став першим відомим археологічним місцем на Кейп-Йорку, де знайшли ймовірні прикраси із зубів валлабі. Для Австралії також рідкісним є те, що такі предмети виявили поза похованням.

Особливу цінність має сам матеріал. Дерево, рослинні волокна, шкіра та смола зазвичай зберігаються значно гірше за камінь або кістку. Через це багато предметів повсякденного життя давніх людей просто зникають із археологічного літопису.

Ця знахідка показує, що навіть майже непомітні залишки смоли можуть змінити трактування стародавніх предметів. Археологи припускають, що подібний хімічний аналіз варто застосувати й до зубів тварин з інших розкопок, які раніше могли вважати звичайними харчовими рештками.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Вчені повернули до життя молекули віком 160 мільйонів років: вони виявилися небезпечнішими за сучасні аналоги
• «Чорна смерть» не закінчилася у XIV столітті: вчені з’ясували, як чума поверталася ще 400 років
• 25 тисяч років тому люди вже вживали наркотичні рослини: що знайшли археологи в Індонезії