Вимирання тварин може бути викликане природними явищами, такими як кліматичні зміни. Та, на жаль, все частіше причиною вимирання видів стає людська діяльність.
Західноафриканський чорний носоріг
Завдовжки у 3-3,8 метри і висотою 1,4-1,7 метра, цей носоріг важив 800-1,300 кг. Він мав два роги, один – 0,5-1,3 метра, а інший – від 2 до 55 см. Раніше вважалось, що їхні роги мають лікарські властивості, що призвело до браконьєрства. У 1930-х роках проводились дії, спрямовані на охорону виду, але популяція цих носорогів продовжувала знижуватися. У 2006 році в Камеруні був зафіксований останній західноафриканський чорний носоріг. Вид був офіційно оголошений вимираючим у 2011 році.
Піренейський ібекс
Один з чотирьох підвидів іспанського козла, який був знайдений на Піренейському півострові. Ібекс виростає до висоти 60-76 см і важить 24-80 кг. Харчується головним чином травою. До початку 1900-х років його чисельність зменшилася з 50 000осіб до менш ніж 100. Точна причина вимирання піренейського ібекса невідома. Вчені вважають, що головним фактором стало браконьєрство, а також нездатність конкурувати з іншими ссавцями за їжу та проживання. Останній піренейський ібекс загинув на півночі Іспанії в 2000 році, коли на нього впало дерево.
Мандрівний голуб
Фото: James St. John ( Wikimedia Commons)
Мандрівний або дикий голуб був поширений по всій території Північної Америки на схід від Скелястих гір до берегів Атлантичного океану. Вимер на початку ХХ століття. Близько 3-5 мільярдів мандрівних голубів населяли США, однак значне вирубування лісів призвело до втрати середовищ існування цих голубів та зменшення кількості птахів. Окрім того, до 19-го століття голубине м'ясо продавалось як дешева їжа для бідних, що призвело до масового полювання. Останній голуб (голубиця на прізвисько Марта) помер в зоологічному саду міста Цинциннаті (США) 1 вересня 1914 року.
Тилацин
Фото: Smithsonian Institute Archives
Тилацин, або сумчастий вовк – вимерлий хижий ссавець, що проживав на території Австралії, Тасманії й Нової Гвінеї до середини XX століття. Мав вигляд собаки середнього або великого розміру (вагою близько 15-30 кг і довжиною майже 2 метри, від носа до хвоста), темні смужки надавали схожості з тигром. Тилацина жорстоко винищували як крадія овець, бо він завдавав відчутних збитків фермерству. Останній "сумчастий вовк" помер у зоопарку на Тасманії 1936 року.
Морська (Стеллерова) корова
Морська корова був великим травоїдним ссавцем. Вона плавала на поверхні води (можливо, саме це зробило вид вразливим для мисливців) і харчувалася морською капустою (звідси і назва "морська"). Вага корів був до 10 тонн, а в довжину вони сягали близько 8-9 метрів. Вид з самого початку був під загрозою вимирання, оскільки м'ясо було дуже смачне і широко вживалося в їжу, а шкури корів застосовувалися при виготовленні човнів. До полювання на морських корів приєдналися рибалки та мисливці на тюленів. Стеллерова корова повністю зникла менш ніж за 27 років.
Гагарка велика
Фото: Ghedoghedom (Wikimedia Commons)
Гагарка велика, або гагарка безкрила – великий нелітаючий птах, вимерлий в середині XIX століття. Зустрічалась в північних водах Атлантичного океану, біля узбережжя Нової Англії, північного узбережжя Іспанії, східної Канади , Гренландії, Ісландії, Фарерські острови, Норвегії, Ірландії та Великої Британії. Середній зріст птаха був близько 75-85 см, важив він близько 5 кг. Через полювання на птаха заради м'яса, пуху і використання як наживки чисельність безкрилої гагарки вже до середини XVI століття почала сильно скорочуватися. Останній з цих птахів був убитий трьома людьми, які потрапили в Сент-Кілда, Шотландія, в 1844 році. Коли розпочався великий шторм, вони подумали, що гагарка була відьмою, яка цей шторм викликала, і вбили її.
Додо
Ці вимерлі неповороткі птахи, що населяли Маврикій, становили близько метра заввишки і, можливо, важили 10-18 кг. Вважається, що птах став жертвою голодних моряків і завезених домашніх тварин. Загалом, з приходом людини вимерли багато тварин Маврикія, оскільки була пошкоджена екосистема острова. Останні згадки про додо датуються 1662 роком.
Квага
Фото: Frederick York (Wikimedia Commons)
Квага була підвидом звичайної рівнини зебри, що жив у Південній Африці. Відома своїми унікальними смугами. Їх використовували для охорони стад інших домашніх тварин, оскільки кваги набагато раніше відчували наближення хижака й попереджали людей гучним криком. Кваги були знищені людиною заради м'яса й шкіри в 1878 році. Остання квага померла в Амстердамському зоопарку в 1883 році.
Яванський тигр
Фото: Andries Hoogerwerf (Wikimedia Commons)
Ще в XIX столітті яванський тигр зустрічався на всій території острова Яви і регулярно дошкуляв його мешканцям. Це стало однією з причин активного полювання на нього. До 1950 року в живих на острові залишилося всього 20-25 особин. До 1970 року їх чисельність скоротилася до семи особин. Точний час вимирання яванських тигрів залишається невідомим, але, швидше за все, це сталося в середині 1970-х років.
Тарпан
Фото: Scherer (Wikimedia Commons)
Тарпани – швидкі та надзвичайно витривалі тварини, дуже злі і дикі, їх неможливо було приручити в зрілому віці. Степові тарпани вимерли через перетворення степів на поля, витіснення в природних умовах стадами домашніх тварин і в незначній мірі винищування людиною. У 13 – 14 століттях вони були об'єктом інтенсивного полювання – м'ясо диких коней століттями вважалося найкращою і рідкісною їжею. Останній дикий тарпан був убитий в 1814 році на території сучасної Калінінградської області.
За матеріалами Оne Кind Рlanet.
