Ведмідь, що став солдатом: історія капрала Войтека, яка зворушує до сліз

Цікаво
Pexels / Pixabay
Поширити в соціальних мережах:

Ви коли-небудь чули про солдата, який мав густу шерсть, ласував мармеладом і спав у наметі разом з бойовими товаришами?

Звучить як байка, але це — абсолютно правдива історія. Войтек був бурим ведмедем, якого солдати 22-ї артилерійської роти польської армії не просто взяли під опіку — вони зробили його одним із себе.

Все почалося у 1942 році, коли польські солдати натрапили на перського хлопчика з ведмежам у руках. Малюка врятували після того, як його мати, ймовірно, загинула від рук мисливців. Його ніжно доглядала юна Ірена Бокевич у таборі біженців поблизу Тегерану, і згодом ведмідь став подарунком для цілої роти.

Його годували зі скляної пляшки, спали поруч із ним і навіть навчили «працювати». Згодом Войтек став неофіційним, а згодом — і офіційним солдатом із власним званням капрала. Він мав свою форму, армійський номер і... улюблене пиво за гарну поведінку.

Під час битви при Монте-Кассіно ведмідь допомагав солдатам переносити артилерійські снаряди — і ніколи не впустив жодного. Це був не просто талісман, а справжній побратим. Його зображення зі снарядом у лапах стало символом роти: воно прикрашало прапори, машини та однострої.

Після війни Войтек разом із частиною опинився у Шотландії, де став зіркою місцевої преси й улюбленцем як солдатів, так і мирного населення. Його навіть прийняли до польсько-шотландського товариства — з улюбленою пляшкою пива замість посвідчення.

Але життя ветерана вийшло непростим. Після демобілізації ведмедя перевели до зоопарку в Единбурзі, де він прожив решту своїх днів у самотності, далеко від армійських друзів. Відвідувати його приїздили колишні солдати, які навіть перелазили через паркан, щоби обійняти старого товариша. І все ж розлука і неволя далися взнаки: останні роки Войтек переживав не найкраще.

Він помер у 1963 році, але залишив по собі цілу легенду. Його пам’ятають, йому ставлять пам’ятники — у Кракові, Щецині, Грімсбі. Це не просто історія про тварину в армії. Це — символ доброти, дружби та того, як іноді найбільш людяні вчинки робить той, хто ніколи не був людиною.

Читай також:

Поширити в соціальних мережах: