Іноді здається, що кольори просто існують — блакитне небо, зелена трава, червоні маки на полі...
Ми сприймаємо це як щось звичне, навіть не задумуючись, що кожен відтінок — це результат невидимої гри світла, молекул і хвиль. Але варто лише трохи наблизитись до фізики — і світ стає схожим на величезну палітру, яку створює Сонце.
- Чому небо синє
Небо — це не просто тло, на якому живе світ. Його колір формується завдяки явищу, що має поетичну назву — Релеївське розсіювання. Сонячне світло, потрапляючи в атмосферу, зустрічає на своєму шляху мільярди дрібних частинок повітря. І тоді починається справжній танець хвиль. Короткі хвилі — сині та фіолетові — розсіюються сильніше, ніж довгі червоні. Тому вдень ми бачимо небо блакитним: саме цей колір переважає у розсіяному світлі.
А коли Сонце хилиться до горизонту, світлу доводиться проходити більший шлях через повітря. Сині хвилі вже розсіялися, і на сцену виходять теплі червоні, рожеві та помаранчеві. Так народжується захід сонця — одна з найпоетичніших вистав природи.
Іноді небо здається не синім, а білим чи навіть сіруватим — це означає, що в повітрі багато пилу чи вологи. Кожна краплина чи частинка відбиває світло, змішуючи кольори. Так виникає м’яке світіння після дощу або ранковий серпанок, у якому зникають обриси світу.
- Чому трава зелена
Під ногами — інша історія світла. Трава здається зеленою не випадково. У кожному її листочку живе пігмент — хлорофіл, який допомагає рослинам ловити сонячну енергію. Хлорофіл поглинає промені червоного та синього спектра, а зелений — відбиває. Саме тому наше око бачить траву зеленою.
Але у цьому процесі — ціла алхімія. Світло, що падає на листя, розкладається на безліч кольорів, наче через невидиму призму. Рослина обирає лише ті, що потрібні для фотосинтезу — процесу, завдяки якому вона «дихає» і росте. Зелений колір, навпаки, повертається у світ — і ми бачимо його навколо.
Якщо уважно придивитися, то відтінки трави різняться: молоді паростки мають яскраво-зелений колір, насичений енергією життя, а восени, коли сонячного світла менше, хлорофілу стає менше — і зелень поступається місцем жовтому й бурштиновому.
Світло поводиться як художник, який не знає відпочинку. Воно створює контрасти, змішує кольори, перетворює простір. Наступного разу, коли ви піднімете очі вгору чи глянете під ноги, згадайте — цей світ не просто кольоровий, він народжується щомиті, разом із кожним променем світла.
Читай також:
