Правила життя Валерія Лобановського

У цей день пропонуємо згадати найпопулярніші висловлювання легендарного тренера, які знає, напевно, кожен український футболіст чи вболівальник.

"Тренер повинен вчитися все життя. Якщо зачерствів, перестав вчитися – значить, перестав бути тренером. Час не обдурити. Він розставляє акценти, і вчить теж він".

"Тренер – це творча особистість. А творча особистість має право на помилку".

"Бути тренером значно складніше, ніж гравцем. На поле ти керуєш тільки м'ячем, а біля бровки ти керуєш людьми".

"Необачне рішення завжди прийняти легше. Найважче – розумне, оптимальне".

"На полі не повинно бути пасивних гравців. Загальний рух. Помилка повинна бути моментально виправлена".

"Рух – це життя, спокій – це смерть".

"Гра забувається, а результат назавжди залишиться в історії. Сенс футболу в результаті".

"Я вважаю, що критикувати не тільки можна, а й треба. І якщо критика конструктивна, якщо в ній є якісь розумні початки, то вона йде тільки на користь".

"Успіх – категорія дуже непостійна".

"Компромісом справи не врятувати: потрібно піти на ризик сьогодні, бо завтра, може статися, ризикувати вже буде нічим".

"Без експериментування, ризику, вміння брати на себе всю повноту відповідальності, не чекаючи команди згори, рух вперед немислимий".

"Програма – не гарантія успіху, але дає набагато більше шансів на нього, аніж стихійні дії".

"Копіювати привабливі зразки, наздоганяти когось – заняття безперспективне. Випереджати – ось надихаючий сенс роботи".

"Я не знаю, що це таке талант. Адже іноді достатньо щасливого збігу обставин, щоб прийшов успіх – ось вам і "талант". Але шукати, завдяки яким особистим якостям, завдяки яким методам великий тренер систематично досягав успіхів, – корисно".

"Тренер не може подобатися всій команді. Це аксіома".

"Для себе я твердо засвоїв з перших же днів: тренер повинен свято пам'ятати, не забувати ні на мить, що працює з людьми, які в значній мірі роблять з нього тренера. А люди, на відміну від роботів, мають душу, часто досить вразливу, іноді – норовливу. Тренер, безумовно, повинен досконально розбиратися в футбольній справі, але це лише одна сторона медалі. Тренер зобов'язаний однаково добре розуміти і душу гри, і душі людей".

"Я відношу себе до категорії людей, які не люблять зізнаватися у своїй неправоті, але – з роками та досвідом – намагаюся після здійснення помилки зробити таким чином, щоб оточуючим було неважко переконатися в тому, що я помилявся. Відвертість – наука важка".

"Поразкою тренера я вважаю тільки нездатність тренувати. Хоче людина, старається – не може. Це поразка. А програш на футбольному полі – зовсім інша справа. Програв – думай про причини. Зайва вразливість шкодить, а тому з роками я навчився сприймати програш розумом. З емоціями кожен бореться по-своєму. Але внутрішньо я дуже холодний і розважливий".

"Я ніколи не відрізняв поразок від перемог, це нерозривні складові одного процесу".

"Кожен жест тренера, слово, погляд – це теж виховна робота. Манера одягатися, зачіска, тон розмови також відносяться до категорії виховних засобів".

"Мене часто називають диктатором. Я категорично з цим не згоден. Диктатор – це той, хто готовий наказувати, не вдаючись у міркування опонента. Я завжди пропоную гравцям оскаржити мої пропозиції.

"Спади в грі лише на перший погляд раптові, насправді ж в них немає нічого незрозумілого. Причини невдач завжди конкретні, реальні, їх можна визначити. І це необхідно зробити, оскільки, розібравшись в конкретних обставинах, справу можна виправити".

 "Часто кажуть, що та чи інша ідея належить Лобановському, мовляв, Лобановський придумав. А я ніколи нічого не придумував, я тільки вчився, вчився і вчився".