Талант і боротьба: як 60 років тому пішов з життя Володимир Сосюра

З дня смерті Володимира Миколайовича Сосюри — одного з найяскравіших представників української поезії ХХ століття. Народився він 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве, а пішов із життя 8 січня 1965 року. Його творчість стала важливим етапом у розвитку української літератури, а сама постать Сосюри надовго залишилася у пам'яті поколінь.

На честь пам’яті поета ми підготували для вас цікаву історію життя Володимира Миколайовича Сосюри:

Володимир Сосюра народився у багатонаціональній родині. Батько, Микола Володимирович, мав французьке коріння, а мати, Антоніна Дмитрівна, була сербкою з Луганщини. Така суміш культур і народів безпосередньо вплинула на формування його творчої особистості. Також, за словами самого Володимира Миколайовича, його батько не тільки мав французьке коріння, а й справжнє прізвище його роду звучало як «Соссюр», з приставкою «де». Однак, через різні обставини та місцеві традиції, це прізвище було спрощене до «Сосюра», і навіть на офіційних документах часто зустрічався й варіант «Сюсюра».

Володимир був змушений працювати з дитинства, коли майбутньому поету ледве минуло 11 років. І одним із його перших місць праці був Донецький содовий завод. Його мати, розуміючи тяжке становище сім'ї, повела його на завод, щоб він став учнем у бондарній майстерні. Злидні стали постійними супутниками його дитинства, але це не зупиняло поета на шляху до самореалізації.

У 1914 році Сосюра почав писати вірші російською мовою, однак всі його перші рукописи загинули під час Першої світової війни. Його перша збірка українських віршів була опублікована лише у 1921 році. Проте віднайдений документ коригує цю думку: рукою Сосюри в нім записано, що в 1918 році було надруковано й видано першу збірку його поезій «Пісні крові…», але її поки не знайдено. Також, відомою стала поема «Червона зима», яка принесла йому славу і визнання як одного з найталановитіших поетів революційного часу.

Володимир Сосюра був одним із засновників і учасників перших зборів молодих українських письменників у 1921 році в Харкові. Ці збори стали важливим етапом для літературного розвитку України в перші роки після революції. Він активно співпрацював з іншими письменниками того часу, підтримуючи ідеї національного відродження.

Після революційних змін, Володимир Сосюра відчув внутрішнє роздвоєння, що відобразилося в його творчості. Поет звертався до теми національного обов'язку та конфлікту між більшовицькою ідеологією та національними прагненнями. Поема «Два Володьки» (1930) стала прикладом цього роздвоєння.

Попри свою популярність, Сосюра потрапив у конфлікт з комуністичною партією в 30-х роках. В його поезії яскраво проявлялася тема українського патріотизму, що не завжди відповідало політичним вимогам того часу. Зокрема, його поема «Махно» була заборонена через її патріотичний зміст. Протягом своєї кар'єри Сосюра був глибоко занурений у культурне та літературне життя України. В його поезії можна знайти численні мотиви української народної пісні, а також вплив творчості Тараса Шевченка. Він став одним із головних представників романтичної поезії, яка підняла дух українців у складні часи.

У 1948 році Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією, але вже у 1951 році він знову зазнав гострих нападів критики. Приводом для цього стала стаття в газеті «Правда», яка обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну», написану ще в 1944 році. Саме ця поезія, присвячена Україні, викликала серйозні неприємності не лише для самого поета, але й для його приятеля — філолога Юрія Кобилецького, якому поет присвятив цей твір.

Після смерті Сталіна у 1953 році Володимир Сосюра, на відміну від попередніх років, знову знайшов натхнення для творчості, що відобразилося у його нових збірках: «За мир» (1953), «На струнах серця» (1955), «Солов'їні далі» (1957). Саме в цей період, після закінчення сталінських репресій, поет зміг вільніше висловлювати свої думки та почуття. Однак це не означає, що його творчість була без обмежень: режим все ще накладав на свою диктатуру, тому навіть у цей час Сосюра залишався під впливом політичних реалій.

У 1958 році поет переніс перший інфаркт, і 8 січня 1965 року, після другого, він помер у віці 67 років. Це сталося під час його перебування у санаторії «Конча-Заспа».

Проте, чимало митців радянської епохи щиро вірили в комуністичні ідеї, проте навіть ця віра не захистила їх від переслідувань і репресій. Сосюра ж, на відміну від багатьох, помер своєю смертю у поважному віці, але не можна забувати, що він усе одно зазнав обмежень у своїй творчості та був жертвою політичного режиму.

Читай також:

• Квитки замовляють за кілька місяців наперед: як українські театральні вистави підкорюють континенти
• Сковорода – гурман і мандрівник: український філософ обожнював сир «Пармезан», вишукане вино і пиво
• Поки будували палац, народ голодував: як створювали найважчу будівлю світу – резиденцію диктатора Чаушеску?