Ядерну бомбу винайшли більше 4 тисяч років тому: археологи знайшли загублене місто, знищене ядерним вибухом

Загублений світ

За технологіями будівництва Мохенджо-Даро значно випереджало усі відомі міста тієї епохи…

У 1922 році у Пакистані в провінції Сінд археологи під керівництвом Ракхала Даз Бенерджі у малозаселеному південному регіоні знайшли руїни гігантського міста Мохенджо-Даро.

За технологіями будівництва воно значно випереджало усі відомі міста тієї епохи. 4 тисячі років тому там вже були публічні бані, вода та каналізація. Археологи впевненні, що там мешкало понад 35 тисяч людей. Однак у мегаполісі виявили лише пів сотні скелетів. Положення кістяків свідчило, що смерть їх застала зненацька.

Під час розкопок вчені виявили оплавленні камені та кераміку, що перетворилися на скло. Радіографічні дослідження показали – вони піддалися дії температур близько 200 градусів. Такого жару можна було досягти в горнилі та аж ніяк не на відкритому місці.

Вчені не могли зрозуміти, що ж відбулося аж до 6 серпня 1945 року – над Хіросімою розірвалася ядерна бомба. Тоді стало зрозуміло, куди могли за мить дітися більше тридцяти тисяч людей у місті Мохенджо-Даро, а камені та кераміка перетворитися на скло.

Проте постало інше питання – яким чином стався ядерний вибух більше 4 тисяч років тому, коли про такі технології ще ніхто не знав? Подробиці – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Читайте також:

Західна культура привчила нас до образу відьми як зловісної старої, що зникає у полум’ї під крики розлюченого натовпу. 
У 1922 році археолог Говард Картер зробив те, про що мріяли покоління: він віднайшов недоторкану гробницю юного фараона Тутанхамона. Здавалося б, це чистий тріумф науки та історії. Але разом із золотими масками та коштовностями на світ божий виповзла мото
Морські катастрофи біля Азорських островів не рідкість, але історія вантажного судна «Felicity Ace» у лютому 2022 року здивувала навіть досвідчених моряків…
09012026
Вікенд — це святий час для кожного, хто з понеділка по п’ятницю звикав до ритму дедлайнів та нескінченних нарад. 
Сьогодні козаки — це наш національний бренд, але у XVII столітті бути козаком означало не лише носити оселедець, а й вести постійну юридичну війну за власне «я». 
Є місця, де повітря здається густішим, а тиша — красномовнішою за будь-які слова. Якщо ви опинитеся на західному березі Нілу, біля підніжжя велетенських золотавих скель, ви відчуєте це миттєво.