Перша жінка-сапер в Україні: що змусило 30-річну українку пов’язати своє життя з розмінуванням

Загублений світ

Українці нездоланна нація і ми це доводимо щодня…

Раніше ми розповідали неймовірну історію про сапера-самоучку. Чоловік, перебуваючи у російський окупації, партизанив так, що орки божеволіли – він ходив за ними слідом, збирав та знешкоджував міни, а вони не могли його зловити. Але не лише чоловіки проявляють таку мужність. Марина Лобунець відслужила контракт у держслужбі Надзвичайних ситуацій, потім перейшла до ЗСУ, але знайшла себе у саперній справі.

«Страшно кожного дня, бо це вибухонебезпечні предмети. Ти не знаєш чим може обернутися твій крок вправо, вліво, вперед чи назад», - каже перша жінка-сапер Національної гвардії.

Марині 30 років, 13 з яких вона служить державі. Але це не дивно, адже народилась вона у родині військових і змалечку знала, ким хоче стати. Але не дивлячись на це, батьки важко відреагували на її рішення присвятити своє життя розмінуванню.

«Що тато, що мама були шоковані таким моїм вибором. Але відмовляти мене не стали», - каже Марина.

Як колеги сприйняли жінку у своїй чоловічій компанії, що їх здивувало у ній найбільше та як вона виконує свою роботу – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Дивись також:

Історія — це не лише сухі дати в підручниках, це справжнє поле битви, де замість гармат іноді стріляють звичайні карти місцевості. 
Це місце – 11 кілометрів абсолютної темряви, де логіка і закони фізики, здається, перестають працювати. 
26022026
Археологічний сезон 2026 року в Панамі розпочався з новин, які зазвичай стають сценаріями для пригодницьких фільмів. 
Сотні відео з камер винищувачів, розсекречені архіви Пентагону та тисячі свідчень цивільних пілотів. Сьогодні питання «чи існують НЛО?» вже не викликає посмішок у серйозних кабінетах авіаційних служб.
26022026
З настанням весни активність кліщів різко зростає, а разом із нею — і ризик зараження собак небезпечними захворюваннями.
26022026
Багато водіїв помічали, що під час тривалих поїздок вони ніби «відключаються»: автомобіль їде сам, а пам’ять не зберігає останні кілометри дороги…