Перша жінка-сапер в Україні: що змусило 30-річну українку пов’язати своє життя з розмінуванням

Загублений світ

Українці нездоланна нація і ми це доводимо щодня…

Раніше ми розповідали неймовірну історію про сапера-самоучку. Чоловік, перебуваючи у російський окупації, партизанив так, що орки божеволіли – він ходив за ними слідом, збирав та знешкоджував міни, а вони не могли його зловити. Але не лише чоловіки проявляють таку мужність. Марина Лобунець відслужила контракт у держслужбі Надзвичайних ситуацій, потім перейшла до ЗСУ, але знайшла себе у саперній справі.

«Страшно кожного дня, бо це вибухонебезпечні предмети. Ти не знаєш чим може обернутися твій крок вправо, вліво, вперед чи назад», - каже перша жінка-сапер Національної гвардії.

Марині 30 років, 13 з яких вона служить державі. Але це не дивно, адже народилась вона у родині військових і змалечку знала, ким хоче стати. Але не дивлячись на це, батьки важко відреагували на її рішення присвятити своє життя розмінуванню.

«Що тато, що мама були шоковані таким моїм вибором. Але відмовляти мене не стали», - каже Марина.

Як колеги сприйняли жінку у своїй чоловічій компанії, що їх здивувало у ній найбільше та як вона виконує свою роботу – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Дивись також:

11052026
Загалом тиждень із 11 по 17 травня вимагатиме від усіх знаків зодіаку раціонального підходу до ресурсів та максимальної уваги до деталей у документах.
Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів.