Пандемія COVID-19: росія намагається звинуватити Україну в поширенні коронавірусу світом

Загублений світ

А масові протести в Нових Санжарах спровокували і підбурювали навмисно…

На початку 2020 року світ здригнувся від появи нового вірусу у Китаї – коронавірусу (COVID-19). Вулиці міст Ухань, де вперше було виявлено смертоносну хворобу, стали порожніми, люди носили маски, а медичний персонал працював у захисних костюмах.

США та країни Європи майже одразу почали евакуацію своїх громадян із Китаю. Але протягом кількох днів після цього Франція, США та Італія повідомили про перші випадки захворювання і в себе. 30 січня ВООЗ оголосила пандемію COVID-19, визнавши її надзвичайною ситуацією світового масштабу.

Україна також взяла участь у реагуванні на кризу і евакуювала своїх громадян з Уханю. Прибулих українців вирішили розмістити на карантин у селищі Нові Санжари. Але коли автобус із людьми приїхав на місце, їх зустрів розлючений натовп барикадами та підпаленими шинами.

Тоді здавалося, що все це влаштувало місцеве населення через страх перед смертельною хворобою. Проте пізніше розслідування з’ясувало, що напередодні прибуття евакуйованих, жителі Нових Санжар отримали панічні СМС про хворих на COVID-19, яких везуть до селища із закликами виходити на мітинги. А панічну атмосферу підтримували провокатори та маніпулятори.

«Це не ми їх так зустрічали, наші б так шини не палили і дороги не перекривали. Це робили не новосанжарівці, а приїжджі», - розповів один з мешканців селища Нові Санжари.

Більше того, після повномасштабного російського вторгнення, рф висунула нелогічні звинувачення на адресу України в поширенні коронавірусу світом.

Більше подробиць дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Також не пропусти щопонеділка о 17:00 на 2+2 виходять прем’єрні випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», присвячені українцям – нації незламних і нескорених, що гідно виборюють своє майбутнє.

Дивись також:

Кінематограф та масова культура століттями нав'язували нам образ османського гарему як місця виключно для чуттєвих розваг та втіх правителя. Однак реальність султанського палацу Топкапи у Стамбулі мала зовсім інше значення.
В Османській імперії процес прийому їжі правителем нагадував суворий ритуал. Султани їли наодинці, у повній тиші, а рецепти улюблених страв охоронялися як найважливіші державні таємниці.
Життя в султанському гаремі часто уявляють як золоту клітку для безправних полонянок. Проте насправді це було не так. 
Поки звичайні мешканці Туреччини у 15-16 століттях харчувалися хлібом, водою та сочевицею, за мурами палацу Топкапи розгорталося справжнє кулінарне дійство. 
За масивними дерев’яними брамами стамбульського палацу Топкапи століттями вирувало життя, приховане від сторонніх очей. 
02092026
Уявіть римський бенкет: навколо столу лежать гості, спираючись на лівий лікоть, слуги подають страви, а вечеря триває годинами...