Нашим захисникам в боях за Лисичанськ загадковим чином допомагали сили стихії. Ворог тут мав десятикратну перевагу у людській силі та техніці й не полишав спроб прорвати українську оборону. У разу успіху, наші війська ризикували потрапити в оточення.
«До росіян прибуло чергове поповнення і вони шукали позицій, щоб зайти до нас раптово. Але усе зіпсував дощ, - згадує політолог, доброволець спецпідрозділу «Хорт» Кирило Сазонов. - Спершу росіяни сходили у розвідку. Потім, коли ми обходили територію, то побачили сліди у лісі. По сухому ми б їх не помітили. Тому ми ретельно підготувалися і, коли вони повернулися вже за добу, ми на них вже чекали».
Лисичанська операція вже увійшла до військових підручників – її вивчатимуть у Пентагоні. Адже значно менші за чисельністю сили тривалий час стримували навалу росіян, завдали ворогу відчутних втрат і дали змогу власній армії накопичити резерви.
«Мабуть земля допомагає, бо вона наша. Тим більше я воюю на Сході України – це моя земля. Я народився і виріс на Донеччині. Я відчуваю цю землю. Мені не ріже очей а ні степ, а ні лісопосадка, а ні річка Сіверський-Донець. Це все для мене звичне. А люди, з якими я воюю, вони тут зовсім чужі, вони прийшли сюди вбивати. Звісно їх не приймає ні земля, ні ми, ні природа», - каже захисник України Кирило Сазонов.
Більше неймовірних історій – у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:
Loading...
Читайте також: