Образ доброго білобородого дідуся в червоному кожусі, який живе в Лапландії, розвозить подарунки на літаючих оленях і пробирається в оселі через димар, є головним символом новорічних свят.
Проте дослідники історії та антропологи дедалі частіше звертають увагу на зовсім не дитяче коріння цієї різдвяної казки. За однією з наукових гіпотез, уся звична нам різдвяна атрибутика — від кольору вбрання Санти до шкарпеток над каміном — може бути трансформованим відлунням арктичних шаманських ритуалів, пов'язаних із використанням галюциногенних грибів. Подробиці цієї сенсаційної версії розповіли у новому випуску проєкту «Загублений світ».
Теорію про те, що Санта-Клаус створений за образами північних шаманів, обґрунтував американський міколог та етнограф Лоуренс Мілман, який здійснив понад 30 дослідницьких експедицій до Арктики та Субарктики. Цю гіпотезу також підтримують окремі антропологи та професори Гарварду. Згідно з дослідженнями, у лапландських та сибірських спільнотах існував прообраз казкового персонажа.
«Був такий дядечка Йоулупуккі. Це Фінляндія, саме Лапландія. Звідки він з'явився», — зазначив лікар-психіатр Олександр Іванов.
У сиву давнину під час зимових свят місцеві шамани використовували у своїх ритуалах червоний мухомор. Цей гриб слугував інструментом для введення громади у стан зміненої свідомості та проведення так званих трансових подорожей у потойбічний світ. Характерне червоно-біле вбрання сучасного Санти, за припущеннями дослідників, візуально повторює кольори цього головного ритуального атрибута північних народів.
Чому олені Санти «літають» та до чого тут фільтрація токсинів
Головна небезпека червоного мухомора полягає в його високій токсичності: для людини вживання сирого гриба нерідко закінчувалося смертю. Проте вихід із ситуації підказала сама природа. Арктичні олені здатні їсти мухомори без шкоди для власного життя — тварини інстинктивно використовують їх як ліки, а їхній організм працює як природний фільтр, що нейтралізує небезпечну отруту.
Шамани помітили цю особливість і збирали сечу тварин, отримуючи очищений магічний екстракт, який давав галюциногенний ефект без ризику смертельного отруєння. У стані такого сп'яніння людям здавалося, що вони відриваються від землі, а самі олені ставали провідниками у світ духів.
«Завдяки мухоморам і оленям ми зараз отримали оцей образ Санта-Клауса», — стверджує Олександр Іванов.
Зв'язок між ритуальними напоями та міфами досліджували й інші науковці. Зокрема, американський етноміколог Роберт Гордон Уоссон у своїх працях детально аналізував подібні практики.
«У 1968 році виходить дуже цікава книжка Гордона Уоссона, яка була присвячена Сомі. Сома — це оцей божественний напій для того, щоб боги могли ввійти в стан зміненої свідомості», — розповіла антропологиня, кандидатка філософських наук Дарія Анцибор.
Таємниця димаря та різдвяних шкарпеток
Навіть звичка Санти потрапляти до будинку через комин має цілком логічне історичне пояснення, засноване на тогочасному побуті північних народів. Узимку в Лапландії випадало стільки снігу, що двері традиційних жител опинялися повністю заблокованими. У такі періоди єдиним доступним аварійним входом і виходом залишався димар.
Під час зимового сонцестояння шамани приходили до засипаних снігом домівок і спускалися через отвір у даху з мішком висушених грибів, які роздавали господарям для спільного обряду. Дослідники Роберт Гордон Уоссон та Лоуренс Мілман припускають, що саме ця практична традиція з часом трансформувалася у казку про Санту, який непомітно приносить подарунки через комин і залишає їх у розвішаних біля вогнища шкарпетках, де колись сушилися ті самі гриби.
Більше цікавого про гриби і те, як вони створили схему токійського метро швидше за професійних інженерів, дивись у новому випуску проєкту «Загублений світ»:
Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру об 11:50 на телеканалі 2+2!
Читай також:
