Ця стрічка про медиків екстреної допомоги у Харкові знімалася вже під час повномасштабної війни. За сюжетом, молода фельдшерка Надія, попри реальну небезпеку й вмовляння хлопця виїхати з Харкова в більш безпечне місце, вирішує залишитися в місті й рятувати людей. Прототипом головної героїні стала 22-річна фельдшерка харківського Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Анна Андрющенко. Її зіграла Вероніка Дюпіна, для якої це перша головна роль у кіно.
Акторка розповіла про зйомки під час війни, її переживання та знайомство з фельдшеркою, яку вона зіграла у серіалі...
- Вероніко, ви вже знаєте, як отримати головну роль. Який це був досвід?
- Це сталося в найнеочікуваніший момент мого життя. Я півтора роки працювала в кінокомпанії другою режисеркою на знімальному майданчику, але ще до початку повномасштабної війни думала йти з цієї роботи, щоб повернутися в акторство. Проте почалася війна, все стало якось не на часі, зйомок немає…
Та навіть у цих жахіттях почала більше замислюватися про своє життя, чого я хочу, де я себе відчуваю корисною. І, поїхавши влітку у відрядження до Польщі, остаточно зрозуміла, що хочу бути акторкою.
Вирішила йти з роботи, хоча було страшно. З одного боку, в мене було інтуїтивне відчуття, що я роблю правильно, з іншого – в країні війна, невідомо, що буде. Паралельно грала в театрі імпровізації. І так склалося, що це були дуже насичені дні в моєму житті: на роботі перед звільненням я мала завершити дві зйомки, у мене репетиції, вистави... І в ці ж дні мені пишуть, що є проби на головну роль у серіалі – а самопроби треба надіслати от прямо сьогодні. Розумію, що у мене вільного часу немає взагалі, проте все ж між репетиціями та виставами записую самопроби. Цікаво, що це один із тих рідкісних моментів, коли я була задоволена собою, бо актори не часто задоволені своєю роботою.
Мені якось одразу заімпонувала Надія, бо вона була дуже схожа на мене. Відправила самопроби, і через пару днів мене запросили на живі проби. Згодом зателефонували зі звісткою, що головна роль – моя. Я була в приємному шоці. Це дало мені впевненості, що я дійсно все роблю правильно. Наче Бог і Всесвіт підтримали мене у моєму рішенні.
- Ви граєте фельдшерку швидкої. Навчалися десь до зйомок, як надавати екстрену медичну допомогу?
- До серіалу я нічого з цього не вміла робити, не проходила жодних курсів надання першої медичної допомоги. Готувалася уже під час зйомок, враховуючи, що і затвердження, і запуск проєкту відбулися дуже швидко.
Найбільший шматок роботи ми вже робили на знімальному майданчику. Там постійно були присутні фельдшери, які допомагали мені у всіх питаннях, і це було дуже пізнавально. Раніше я могла максимум поміряти тиск. А от робити уколи, кардіограми, перев’язки, ставити крапельниці – в цьому була повний нуль. Завдяки нашим фельдшерам всьому навчилася, і достатньо швидко. Тепер навіть можу операцію зробити (сміється). Це був мій особистий квест – вивчити всі медичні маніпуляції. Але коли ти пробуєш-пробуєш-пробуєш і в тебе виходить, це – кайф.
Вероніка Дюпіна з Антоніною Хижняк і Валерієм Астаховим
- Які моменти були для вас найважчими? Ти маєш грати, передавати емоції, а тут – вибухи, сирени, та й взагалі важко психологічно.
- Це сильні фізичні навантаження. Наприклад, ми постійно носили людей на ношах. До того ж я присутня на кожній зміні, майже в кожній сцені, під час зміни я майже не відпочивала. Це було цікаво, але й складно. В якийсь момент банально закінчувалися сили, я відчувала якісь внутрішні моменти слабкості, хотілося просто впасти комусь на ручки, щоб мене заспокоїли.
Але з іншого боку, проєкт став для мене особистим челенджем, бо психологічно я дуже виросла. Був момент, коли я послизнулася і впала, - все обійшлося, нічого серйозного, але через втому починали здавати нерви. Я не могла просто сісти і заплакати на знімальному майданчику, бо стане робота, адже я є в кожній сцені. Тому намагалася вести правильний внутрішній діалог із собою – як себе заспокоїти, знову надихнути. І круто, що мені вдався цей діалог.
Вероніка Дюпіна з Даніілом Мірешкіним
- Анна Андрющенко, яка стала прототипом вашої героїні, теж була на знімальному майданчику. Спілкувалися?
- Ми зустрілися уже в передостанню зміну. Але особливо багато часу на спілкування у нас не було. По-перше, ми всі на неї налетіли, бо всім було цікаво поспілкуватися з Анею, почути, що вона пережила. По-друге, йшов знімальний процес.
Аня дуже мене вразила. Її вчинки – це вчинки дуже сильної людини: молода дівчина, 22 роки, вирішує взяти на себе відповідальність рятувати людей.
У нас є якісь схожі риси, але я інша. Зрозуміло, що в персонаж я вкладала більше від себе, але коли побачила Аню, була здивована, яка вона добра, тендітна, ніжна, приємна. У мене в голові не вкладалося – як після пережитих подій вона може лишатися такою ніжною, чуйною і теплою?! Уявляла її більш раціонально-холодною. Тому завдяки зустрічі з Анею мої рамки розуміння, хто такі герої цього часу, дуже розширилися.
Про свою серіальну маму, яку зіграла Ірина Мак, про родичів, які живуть і нині у Маріуполі та про те, що допомагає зібратися з силами читай у повному інтерв’ю на сайті kp.ua
Читай також:
- У «Сніданку з 1+1» поспілкувалися з прототипом головної героїні серіалу «Я – Надія», 22-річною фельдшеркою з Харкова
- Актор серіалу «Я – Надія» розповів про зйомки під час війни та трагедію спілкування з батьками в Криму
- Продюсери 2+2 розповіли про зйомки серіалу «Я – Надія», та з якими курйозами стикалася група під час знімального процесу