Цінний артефакт з палацу Кочубеїв, який дивом не потрапив до москви: в Києві зберігається 320-річний срібний кубок

Українські палаци. Золота доба

Це була одна з найбільших крадіжок української історії…

Україна, за час свого існування, пережила безліч випробувань, і зараз її історію доводиться збирати буквально з крихт. Це сталося через втручання росії, яка століттями вивозила, грабувала та переміщувала українські скарби. Проте, завдяки зусиллям не байдужих людей, вдається відшукати деякі цінні артефакти.

Один з таких реліквій – кубок, який колись належав козацькому роду Кочубеїв. Дивом він не потрапив до москви під час більшовицької революції, як більшість українських речей, і зараз знаходиться у Національному музеї історії України в Києві. Кубок виготовлений із чистого срібла, а його золочена поверхня надає йому жовтий колір. На дні чаші вибито напис: «подарунок царів Іоанна і Петра Олексійовичів генеральному писарю Василю Кочубею». А також стоїть дата – 320 років тому!

«Попри те, що кубок пов'язує нашу історію з росії, ми все одно маємо знати про це так само, як і про донос Кочубея на Мазепу, а також про те, як усе це вплинуло на майбутнє України», - каже дослідник історії Акім Галімов.

Зникнення більшості скарбів козацької родини Кочубеїв може вважатися однією з найбільших крадіжок української історії.

«Щоб відвести від себе підозри, більшовики дозволили залишити деякі речі в Україні, наприклад, картини чи цей срібний кубок. Проте, більшість артефактів і, що найголовніше, родинний архів Кочубеїв опинилися в росії. Я думаю, що саме більшовики підпалили палац Кочубеїв, щоб взагалі повністю стерти нашу історію», - поділився своїми думками Акім Галімов.

Більше про родину Кочубеїв, зраду Мазепи та їхній родинний маєток в Диканці на Полтавщині дивись у проєкті «Українські палаци. Золота доба» просто зараз:

Читай також:

06082026
Уявіть пластир, який не просто закриває рану, а активно допомагає їй загоюватися...
06082026
Подовжувач значно спрощує підключення техніки, але використовувати його для всіх кухонних приладів безпечно не завжди.
Туристи, які вирушають у похід українськими Карпатами, часто нехтують правилами безпеки, вважаючи наші гори абсолютно безпечними через їхню відносно невелику висоту. 
Гори регулярно випробовують людську психіку на міцність, іноді змушуючи мозок генерувати жахливі ілюзії. Що вище піднімається людина, то більшому ризику піддається її свідомість. 
Для жителів рівнин гори найчастіше залишаються просто гарною частиною пейзажу або місцем для короткої відпустки. Проте у культурі гірських народів, зокрема в Гімалаях та Тибеті, засніжені піки сприймаються як живі сутності.