Особливо гостро воно постало після повномасштабного вторгнення росії в Україну, коли безпорадність головного світового арбітра стала очевидною. Невже час «старій гвардії» поступитися місцем новим гравцям?
На це та інші гострі питання спробував знайти відповіді дослідник історії Акім Галімов у своєму проєкті разом із Володимиром Єльченком, дипломатом з унікальним досвідом роботи в ООН та колишнім послом України в США. Його інсайдерська думка про майбутнє міжнародної безпеки – далі в нашому матеріалі.
ЯЛТИНСЬКИЙ СПАДОК: ЧИ МОЖНА ПОБУДУВАТИ ДЕМОКРАТІЮ НА НАСИЛЬСТВІ?
Майже 80 років тому в Ялті три країни – США, Велика Британія та Радянський Союз – фактично перекроїли карту світу, нав'язавши багатьом народам свій політичний устрій. Чи може така «спадщина» стати фундаментом для справді демократичної системи міжнародної безпеки? Володимир Єльченко у цьому питанні налаштований скептично, але не безнадійно:
«Питання реформування системи міжнародної безпеки ООН зводиться до вибору між правом вето, яке дозволяє п'яти постійним членам Радбезу нав'язувати свою волю решті світу, та демократичним принципом голосування більшістю. У демократії більшість ухвалює рішення, а меншість має їх поважати. Якщо ж меншість ігнорує волю більшості, тоді в силу вступають інші механізми».
Дипломат вказує на фундаментальну проблему ООН – право вето постійних членів Ради Безпеки, яке дозволяє одній країні заблокувати будь-яке рішення, навіть якщо воно підтримується абсолютною більшістю. Чи сумісний такий принцип з ідеєю демократії на світовому рівні? Очевидно, що ні.
РЕФОРМАЦІЯ НЕМОЖЛИВА? ЧОМУ ООН ЗАГРУЗЛА У БЮРОКРАТІЇ
Ефективність ООН у багатьох кризових ситуаціях викликає серйозні сумніви. Чи здатна організація, створена в зовсім інших історичних реаліях, відповідати на сучасні виклики? Чи потрібні їй кардинальні зміни? Володимир Єльченко відповідає на це питання без зайвих ілюзій:
«Мене часто запитують про можливість реформування ООН. Моя відповідь – ні. За роки моєї роботи в цій організації я не бачив жодних реальних змін, лише розмови. ООН загрузла у власній бюрократії. Зсередини я бачив, як пишуться нікому не потрібні звіти, на які витрачаються величезні кошти. Лише уявіть: бюджет ООН на два роки сягає близько 6 мільярдів доларів, і 80% цієї суми йде на утримання персоналу. Про яку ефективність може йти мова?»
За словами дипломата, навіть гуманітарна допомога, яка надається під егідою ООН, часто є коштами окремих країн, а сама організація виступає лише «прорабом», значна частина бюджету йде на утримання роздутого штату. Єльченко переконаний, що реформа ООН – це утопія, і організація, якій вже понад 80 років, просто вичерпала свій потенціал.
«Я не вірю в жодні реальні реформи ООН. Можливі лише косметичні зміни, які нічого не дадуть. Корені проблеми – право вето та склад Ради Безпеки – залишаться невирішеними. Ефективна робота системи, якій вже 80 років і яка створювалася в зовсім інших історичних умовах, неможлива. Вважаю, що ООН, яка виконувала свої функції приблизно з 1945 до початку 90-х років, свій час віджила. Їй слід подякувати за минуле і рухатися далі».
НОВИЙ СВІТОВИЙ ПОРЯДОК: ХТО КОНТРОЛЮВАТИМЕ БЕЗПЕКУ МАЙБУТНЬОГО?
Якщо ООН вичерпала себе, то яким може бути наступний крок? Який механізм здатен запобігти агресіям, подібним до російської війни проти України? Хто стане гарантом світової безпеки? Володимир Єльченко бачить перші паростки нової системи в регіональних ініціативах:
«Перші кроки до нової системи безпеки вже є. Наприклад, коли Борис Джонсон, будучи прем'єр-міністром Великої Британії, під час візиту до Києва говорив про бачення майбутньої європейської безпеки як своєрідного поясу стабільності між Великою Британією та Туреччиною. Існує також давня польська ідея створення такого поясу, до якого могли б увійти Велика Британія, скандинавські країни, країни Балтії, Польща, Україна, Румунія та Туреччина. Джонсон вважав, що ці держави могли б об'єднатися, започаткувати нову міжнародну організацію та запросити до неї всі країни, які поділяють їхні принципи. Це один із можливих прикладів».
Отже, майбутнє міжнародної безпеки залишається туманним. Проте, експертна думка Володимира Єльченка чітко вказує на необхідність пошуку нових форматів співпраці та відмову від застарілих механізмів, які продемонстрували свою неефективність. Можливо, саме перемога України у війні стане тим каталізатором, який дасть поштовх до створення справді дієвої та демократичної системи світової безпеки.
Більше про це – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також: