Небесне ворожіння: 4000-річні вавилонські таблички розповіли як у стародавні часи сприймали затемнення

Місячні затемнення мали неабияке значення для королів Вавилону…

Вавилонські тексти, яким вже понад 4 000 років, відкривають завісу над тим, як стародавні астрономи використовували місячні затемнення для передбачення майбутніх трагедій. Для вавилонян ці астрономічні явища не були лише видовищем на небі, а справжніми сигналами, що попереджали про смертельні загрози, пише видання iflscience. Саме тому читання знаків, які приховані в тінях Місяця, стало важливим мистецтвом, що призвело до створення серії текстів, які документували ці ознаки.

Тексти, написані клинописом близько 4 000 років тому, нарешті були витлумачені науковцями. Вони знаходилися в Британському музеї понад століття, але тільки тепер дослідники змогли розкрити їх зміст.

Фото: The Trustees of the British Museum 

Як виявилося, місячні затемнення мали неабияке значення для королів Вавилону. Королівські радники, спостерігаючи за рухом тіні Землі по Місяцю, могли передбачити нещастя, що очікували на царя. Наприклад, якщо затемнення сталося в певний час доби, це могло означати кінець династії або навіть настання чуми.

Ці тексти були знайдені в древньому місті Сіппар, яке знаходилося на території сучасного Іраку. В одному з текстів говориться, що затемнення «під час вечірньої варти» символізує початок епідемії, а якщо затемнення відбулося «неправильно», то воно могло призвести до всесвітнього Потопу.

Незважаючи на такі загрозливі передбачення, вавилонські королі мали змогу захиститися від лихої долі за допомогою спеціальних ритуалів. Якщо радники царя відчували, що загроза реальна, вони могли провести додаткові обряди, щоб протистояти небезпеці.

Ці древні тексти, що збереглися до наших днів, є найдавнішими збірками передвісників місячних затемнень і надають унікальну інформацію про небесне ворожіння, що практикувалося в Південній Месопотамії на початку другого тисячоліття до нашої ери.

Читай також:

Сьогодні на мапі Центральної Азії між Казахстаном та Узбекистаном розкинулася наймолодша пустеля світу – Аралкум. А століття тому тут вирувало Аральське море, 4-те за розмірами безстічне озеро планети. 
Гостра нестача прісної води перетворила Об'єднані Арабські Емірати на глобальну кліматичну лабораторію просто неба. 
У давні часи пошук скарбів був справою не лише авантюрною, але й вкрай небезпечною для життя та ментального здоров'я. 
У добу надточних супутників та комп’ютерного моделювання здається, що погоду обчислюють виключно машини у високотехнологічних лабораторіях. 
14102026
Спочатку вони виглядали як звичайний іржавий метал, який випадково опинився серед гравію...