3 листопада 1861 року стало днем, коли на українські землі увірвалося залізничне майбутнє.
Ця дата позначила початок епохи, яка назавжди змінила швидкість життя, торгівлю та світогляд мільйонів. Українськими територіями, що тоді входили до складу Австро-Угорської імперії, вперше пролунав гудок пасажирського потяга.
Це був не просто транспорт – це було небачене технічне диво. На чолі першого пасажирського складу, що прямував маршрутом Відень – Перемишль – Львів, стояв іменний паротяг «Ярослав». Проте реакція місцевого люду на це «чудо» була далекою від простого захоплення. Це був справжній культурний шок, породжений міфами, страхом і тотальним нерозумінням.
З погляду сучасної людини, щоденний рух поїздів є буденністю. Але для мешканців українських сіл середини XIX століття поява величезної залізної машини, яка мчить без волів чи коней, була не інакше, як магією або диявольським втручанням.
«Це була для людей справжня дивина, бо вони знали, що виконувати тягову роботу можуть тільки живі істоти такі, як віл чи кінь. А тут якийсь залізний механізм їде. Вони називали його «залізним конем, - пояснив реакцію українців директор музею історії Львівської залізниці Роман Патик. – Ба більше, більшість людей, які будували колії, не знали, що вони будують. У їхній уяві це мала бути залізна коняка, яка то все притягне і буде залізними колесами їздити по залізних торах (рейках)».
Ця невідомість породила міфи, які сьогодні викликають посмішку, але тоді були цілком реальними страхами. Найпопулярнішим був пророчий жах: «Ось буде шум страшний, корови перестануть доїтися, не буде молока».
Проте, коли паротяг «Ярослав» нарешті прибув, страх змішався з нестримною цікавістю. Навіть із висоти наших знань важко уявити собі ту атмосферу, коли селяни вперше побачили, як цей «залізний звір» вивергає дим і проноситься по рейках.
Дослідник історії Акім Галімов навів цитату з місцевої газети, яка чудово описує цю сцену:
«Захопливо було спостерігати за реакцією сільського люду. Скрізь приходили старі і молоді, великі і малі, сильні чоловіки і жінки, немічні старці та маленькі діти. Деякі стояли, застиглі, наче зачаровані цією небаченою технікою. Інші «здіймали свої капелюхи, гучно кричали або плескали в долоні і підносили їх до неба».
Справді, поява першого поїзда на українських землях у 1861 році стала подією рівня запуску космічного корабля. Це був прорив, що тримався на самій передовій техніці того часу – парі.
А от як люди подорожували першими потягами і чому вночі їм доводилося шукати ночівлю, дивись в проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також:
