Нічних поїздів не було, а пасажири ночували де доводилося: як виглядав перший залізничний маршрут «Відень-Львів»

Справжня історія Цікаво
Нічних поїздів не було, а пасажири ночували де доводилося: як виглядав перший залізничний маршрут «Відень-Львів»
Поширити в соціальних мережах:

Залізниця в Україні – це не просто транспорт, це частина нашої історії, символ прогресу, який назавжди змінив ландшафт і ритм життя. 

Сучасний українець звик до швидких, комфортних нічних експресів, які долають сотні кілометрів, поки ми спимо. Але як виглядали перші залізничні мандрівки, коли про освітлення та високу техніку безпеки годі було й мріяти?

Саме 3 листопада 1861 року ця історія почалася. Вперше українськими землями (на той час у складі Австро-Угорської імперії) пролунав гудок пасажирського потяга. Це був іменний паротяг «Ярослав», який вів перший пасажирський потяг за маршрутом Відень – Перемишль – Львів.

Сьогодні, щоб доїхати з Перемишля до Львова, знадобиться лише кілька годин. Тоді ж маршрут затягнувся на цілих дві доби. Чому? Причина, яка шокує сучасного мандрівника, була цілком буденною для ХІХ століття: уночі ніхто не їздив.

Директор музею історії Львівської залізниці Роман Патик розкрив несподівані деталі тогочасних мандрівок. Перший пасажирський потяг, стартувавши з Відня, зупинився на ніч у Перемишлі, а до кінцевого пункту – Львова – прибув лише наступного дня по обіді.

«Фактично до 1890-х років вночі ніхто не їздив, – пояснює Роман Патик. – У ті часи ще не було нормальних освітлювальних приладів. Це була звичайна техніка безпеки».

Світлових сигналів, надійних гальм і звичних нам сьогодні засобів контролю тоді просто не існувало. Як тільки починало сутеніти, машиніст давав сигнал і зупинявся на станції.

Це означало, що для пасажирів подорож закінчувалася... до ранку. 

«А щойно потяг зупинявся на ніч, пасажири змушені були виходити. Вони залишали вагони і йшли шукати прихисток: хтось у готелі чи заїжджі двори, хтось – у прості корчми, а інколи й багатші селяни приймали мандрівників на ніч», – розповів пан Патик. 

Залізнична станція фактично перетворювалася на логістичний хаб, навколо якого процвітав малий готельний бізнес. Зранку ритуал повторювався: машиніст подавав сигнал у дорогу, і всі сідали назад у вагони, продовжуючи свій шлях.

Це здається неймовірним і навіть трохи кумедним для нас, але саме такі вимоги до техніки безпеки панували у перші роки існування залізниці в Україні. 

А от як на перший потяг, який прибув до України відреагували люди і чому були занепокоєні, дивись в проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:

Читай також:

Поширити в соціальних мережах:

Останні новини

Читати більше