На рахунку Олекси Городенка понад 400 ролей в кіно та телесеріалах, роботи в театрі...
Також він пише сценарії та мріє зняти свій фільм. Актор мешкає на Івано-Франківщині, на землі його предків. 24 квітня о 19:40 на телеканалі 2+2 вийде чотирисерійний містичний детектив «Злі духи», в якому Олекса зіграв роль Мольфара.
В інтерв’ю Олекса Городенко розповів про небезпеку під час знімань та «домовленості» з вищими силами.
Олексо, як ви отримали роль в серіалі «Злі духи»?
Спочатку мене запросили на зустріч з режисером та продюсером. У нас була творча розмова про серіал, про роль Мольфара. Прочитавши сценарій, я мав кілька зауважень саме до частини мольфарства, бо деякі речі були не точними. Зокрема, це стосувалося обряду очищення. Сценарний хід був пов'язаний з землею, водою і повітрям. А з землею такі речі не роблять, бо нею посипають тоді, коли ховають небіжчиків. Це давня християнська традиція: на опущену в яму труну кидають по три жменьки землі. Як відомо, з землею проводять обряди на щось недобре. Тому я запропонував провести справжній обряд.
Як це відбувалося?
Ми провели його в мальовничому місці в Карпатах. Оскільки я володію певною енергетичною силою, тримав процес під контролем, щоб нікому це не нашкодило. Все пройшло дуже добре, по-справжньому і водночас кінематографічно, але трохи небезпечно.
В чому крилася небезпека?
Ці зйомки були дійсно важкими. Було багато небезпек, пов'язаних з локаціями: в горах, в річці, на скелях. Вода була дуже холодною, камінці – слизькими. Ми з акторкою Яною Ключник були в одних сорочках, мокрі. Такі дрижаки брали… Але я стояв на камінці й відчував, як він нагрівається під ногами. А після дублів нас одразу витирали сухими рушниками, поїли гарячим чаєм. Оператори теж працювали, стоячи у воді. Але ніхто не захворів.
Крім того, на локаціях було багато бджіл, вони просто роїлися над майданчиком. Мені було страшно, бо на укуси цих комах в мене алергія. Знімальна група дуже уважно поставилася до цього, одразу ж привезли антигістамін. На щастя, він не знадобився. Бджоли літали наді мною, сідали на відкриті ділянки тіла, але жодна не вжалила ні мене, ні когось зі знімальної групи.
До однієї з локацій ми йшли через хиткий канатний місток, з якого легко було злетіти.
Також дуже небезпечним був епізод на скелі: Мольфар стоїть на краю й викликає напівмістичну істоту Мару. Оператор, знімав це, стоячи на самому краю. Там треба було обережно всім бути, бо дуже крута прірва, немає навіть кущика чи дерева, за які можна вхопитися. Якщо полетіти вниз і гепнутись об каміння, то живого місця не залишиться. Але я знав, що з усіма все буде добре.
Кажуть, ви – справжній мольфар?
Насправді непросто відповісти на це запитання, бо треба розуміти, що таке мольфарство. Для мене це – лікарство. Як лікарі є різних спеціалізацій, так і мольфари. Є травники, які енергетично відчувають рослини, з досвідом набувають практичних навичок та знань, які передають їм наставники. Є ті, хто спеціалізується на вроках. В народі вони відомі, як бабці-шептухи. А зараз ще й розвелося багато екстрасенсів, ворожки всякі – і всі називаються мольфарами. Ще й різні шоу підігрівають до них інтерес, а люди вірять.
Який дар маєте ви і як ви це усвідомили?
Якщо лікарям, окрім таланту, потрібно вчитися в університеті, то дар мольфара дається від природи, передається з покоління в покоління. І про цей дар люди часто навіть не знають. Я це почав усвідомлювати десь з п’ятирічного віку. Почав бачити речі, які не бачили інші люди. Якось прийшов у лікарню провідати тата, він розповідав, що помер дядько Микола. А я вже це знав, хоча ніхто не казав мені про це раніше. Дитиною не надавав таким речам значення. Десь років в 17 почав цікавитися мольфарством глибше, а також психологією, біоенергетикою.
Як ви прийшли до акторства?
Мріяти про акторство почав десь з 10 років. Хоча вчителі в школі, а я був відмінником і закінчив навчання із «золотою» медаллю, казали, що росте майбутній педагог. Ще я хотів стати дипломатом, юристом. Але чудово знав, що дипломатом ніколи в житті не стану, бо - сирота, без зв’язків… Вступити на юридичний факультет для мене в радянські часи теж було нереально. Була відкрита дорога лише в якийсь сільськогосподарський інститут чи політехнічний. Але я пішов за велінням серця - в театральний. Думав, якщо провалю екзамени, то зможу подати документи в інші заклади. Але всі творчі іспити склав на відмінно і пройшов. Що для самого було дивно, бо ж не мав ні музичної освіти, не вмів ні співати, ні танцювати…
Про що ви мрієте зараз?
Я б хотів зняти серйозний, телевізійний фільм про мольфарство. Вже написав сценарій, в якому розкривається історія про те, ким є насправді мольфари, звідки вони походять і що можуть робити. Хочеться людям показати реальну історію, а не шоу. Але ще не знайшов продюсера, який би цим зацікавився.
Читай також:
- Заспиртовані гадюки та сушені жаби: художниця Олеся Бондар про те, як створювали житло мольфара в «Злих духах»
- «Я не вірю в містику, але вірю в існування певних сил»: актор Олександр Яцентюк про роботу над серіалом «Злі духи»
- «Ми ледь не розбилися на тому місці, на якому потрапили в аварію герої серіалу», - режисер «Злих духів» про містичні збіги
