Ми і сьогодні користуємося принципами вкладання доріг, які вигадали римляни, тільки матеріали і технології дещо змінилися. Дороги тоді у першу чергу були військовим об'єктом, тож і будували їх військові інженери.
У це складно повірити, але ще 1500 років тому мешканці Європи мали змогу подорожувати шляхами із твердим покриттям із Риму до Афін, Іспанії та Константинополя. Усього за 7 століть давні римляни збудували неймовірну мережу доріг по усьому Середземномор’ю.
Дороги тоді у першу чергу були військовим об'єктом, тож і будували їх військові інженери. Не маючи технологій, вони примудрялися будувати їх ідеально рівно між містами розташованими за сотні кілометрів одне від одного.
Якщо подивитися на конструкцію римської дороги, можна зрозуміти, чому деякі її ділянки служать і сьогодні. Її товщина складає півтора метра. Дорога складена із плит, піску та з дробленого щебню. Усі пласти дуже добре утрамбовувалися, потім накривалися товстими багатокутними плашками з базальту чи вапняку, які були ідеально з'єднані між собою; канави зовнішніх країв доріг заповнювалися дрібними камінцями. Ці глибокі кам'яні постілі були необхідні для, щоб дороги залишалися чистими та відносно сухими під час дощів. Ширина доріг була близько 4-6 метрів, що дозволяло розминутися двом засобам пересування, деколи по боках доріг добудовували тротуари. Вздовж доріг будували таверни, де можна було поїсти, зупинитися на ніч або змінити коней.
Римляни перші винайшли принцип будівництва доріг, які являли собою фактично кам’яний пиріг. За цим принципом будують дороги із зараз. Тільки матеріали і технології дещо змінилися.
Після падіння Римської Імперії перші кам’яні шляхи лишилися у забутті. І до будівництва нових доріг людство повернулося лише через 800 років.
Більше цікавого дивіться у Загубленому Світі на 2+2.
