Вона 10 років була у засланні в Сибіру, пережила тортури та відморозила ноги…
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це серйозний стан, що може глибоко вплинути на життя людини. Однак деякі люди, які пройшли через глибокі психологічні травми, відкривають у собі неймовірні таланти та знаходять сили для творчого зростання. Яскравим прикладом цього є Параска Горицвіт, видатна гуцульська художниця, фотографка та філософиня, чия творчість стала справжнім відкриттям для України. Її доля — це свідчення того, що навіть у найбільших темних моментах життя людина може знайти світло.
Параска Горицвіт народилася в гуцульському селі Криворівня, в родині, де переплелися мистецтво і легенди. Її батько був відомим Косівським ковалем, а за чутками, нащадком легендарного українського опришка Олекси Довбуша. У юності Параска приносила до повстанців харчі та одяг, що зробило її ціллю для радянської влади. Її було арештовано та заслано до Сибіру, де вона відморозила ноги та багато років пересувалася на милицях. Проте найстрашніше — це жахливі тортури, які вона зазнала під час допитів. Пекельне заслання тривало десять років, але саме ці переживання, як виявилося, стали поштовхом для її творчого зростання.
Після повернення на Гуцульщину Параска не могла оговтатися від постійних флешбеків та симптомів ПТСР. Проте, попри все, вона почала створювати неймовірні фотографії рідного краю, витинанки, писати картини та вірші. Її світлини, які багато років вважалися втраченими, випадково знайшли у 2015 році в її будинку-музеї. Виявилося, що на непроявлених плівках зберігалося близько 4 тисяч унікальних фотографій Гуцульщини середини XX століття.
Психотерапевт Олег Романчук, досліджуючи психотравми людей, звернув увагу на випадок Параски Горицвіт. Він підкреслює, що її творча діяльність була не лише формою самовираження, але й способом боротьби з посттравматичним стресом:
«Посттравматичне зростання — це результат вибору. Воно стається внаслідок того, що у відповідь на дуже непростий досвід людина обирає жити згідно своїх цінностей. І тому не дивно, що люди відчувають і відкривають цей ресурс творчості».
Історія Параски Горицвіт є яскравим прикладом того, як найбільші життєві виклики можуть призвести до відкриття внутрішнього світу. Її творчість, народжена через біль, стала символом незламності духу і свідченням того, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло.
Більше історій людей, які, незважаючи на пережиті жахливі події, знайшли себе, дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:
Також не пропусти щопонеділка о 17:00 на 2+2 виходять прем’єрні випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», присвячені українцям – нації незламних і нескорених, що гідно виборюють своє майбутнє.
Дивись також:
