Історія цього польоту та посадки увійшла в історію авіації
У новому випуску інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що виходить щопонеділка о 17:15 на телеканалі 2+2, автор і ведучий Максим Сухенко розповів ексклюзивну історію рейсу 243 Aloha Airlines. У випуску зібрані всі деталі моторошної авіатрощі, розповіді членів екіпажу, пасажирів та розслідувачів.
28 квітня 1988 року борт Boeing 737 виконував звичайний рейс з Хіло в Гонолулу (Гаваї). У той день це вже був дев’ятий переліт. На борту – 89 пасажирів та 6 членів екіпажу. Головна стюардеса – Кларабель Ленсінг, яку називали просто СіБі, працювала вже понад 37 років. В компанію вона прийшла одразу після закінчення школи. Для постійних пасажирів СіБі – легенда і друг. Дві її напарниці – Джейн Сато-Томіта та Мішель Хонда – літали понад 10 років. За штурвалом – пілот Меделін «Мімі» Томпкінс, командир екіпажу – Роберт Шорнстаймер. Це один з найкращих екіпажів на Гаваях. Погода за бортом була ідеальною, не було жодного попередження про ускладнені метеорологічні умови. Тож ніхто навіть уявити не міг, чим обернеться півгодинний переліт.
На двадцятій хвилині польоту пасажири відчули тріск, спалах, салон заполонив неймовірної сили вітер, який висмоктував усе з літака. Пасажирка рейсу Патрісія Обрей пригадує, що речі зі свистом вилітали назовні:
«Волосся стало дибки. Всі сиділи на своїх місцях, крім стюардес. Я бачила стюардесу в крові, яка лежала у проході. Її волосся рвав вітер, я бачила її кров. Більше я ні на що не могла дивитися».
«Мій сусід фактично був за бортом. Стіна поруч зникла, залишилася тільки підлога. Тож я схопив його», - доповнює пасажир Говард Кітаока.
У той момент екіпаж ще не усвідомлював масштабів аварії. Як пізніше розповів капітан Боб Шорнстаймер, після вибуху він рефлекторно обернувся. Та замість салону літака, побачив блакитне небо. Ні стін, ні стелі не було за кабіною пілотів над першими шістьма рядами салону бізнес-класу. Це приблизно 35 квадратних метрів фюзеляжу. Оскільки пасажири сиділи пристебнуті, їх не висмоктало з літака. Але люди були на висоті в понад 7000 метрів, без повітря, при температурі мінус 50. Вижити в таких умовах здавалось нереальним.
«Просто уявіть цю сцену. Верхня частина літака зруйнована, пасажири не мають жодної можливості отримати додатковий кисень, бо система, що його подає, зникла разом зі шматком фюзеляжу. На висоті 7200 метрів просто немає чим дихати. Пасажири дезорієнтовані через гіпоксію. У салоні гуляє вітер, втричі сильніший за ураган. Люди, одягнені в типовий для весняних Гаваїв одяг, раптом опинились у мінус 50 за Цельсієм!», - каже розслідувач авіакатастроф Грег Фейт.
Понівечений літак ледве тримався на вузьких балках підлоги, які вигнулися дугою. Судно могло будь-якої миті розлетітися на друзки. Екіпаж відчайдушно намагався врятувати людей та почав екстрене зниження, щоб посадити літак на запасному аеропорті – Кахулуї.
Але треба було не лише якось дотягти до острова, а ще й сісти чітко на смугу, що лежить поміж двох вулканів. Крім того, пілотам потрібно було врахувати швидкість і напрямок вітру, кількість пасажирів і пального, а також довжину посадкової смуги. Та при заході на посадку виникли інші проблеми. Коли пілоти спробували випустити шасі, індикатор носової стійки не загорівся. Командир пішов на друге коло, і тут у Боїнга відмовив двигун…
На посадковій смузі борт зустрічали команди рятувальників і медики, всі готувалися до найгіршого сценарію. На високій швидкості, без величезного шматка фюзеляжу, лайнер, здавалося, наближався до єдиного можливого кінця - удар, вибух паливних баків, пожежа і смерть усіх на його борту. Адже навіть мінімальна зміна швидкості чи напрямку вітру – могла позбавити усіх єдиного шансу на виживання. В ту мить пасажири на борту прощалися із життям, тримаючись за руки, втішали одне одного. Стюардеса Мішель Хонда міцно тримала свою поранену подругу Джейн Сато-Томіту.
«Жінка, яка сиділа поруч, і її чоловік, який сидів з іншого боку проходу, намагалися торкнутися одне одного хоч би кінчиками пальців, щоб попрощатися. Це був дуже зворушливий момент. Тоді я усвідомила, що зараз справді помру», - згадує пасажирка Патрісія Обрей.
Зрештою борт приземлився через 12 хвилин після надзвичайної події на борту. Пілот виконав надзвичайну роботу. Усі пасажири були врятовані, хоча семеро отримали важкі травми. Проте не минулося без втрат – десь над океаном зникла безвісти старша стюардеса СіБі Лансінг.
«Я плакала. Дивилася на літак, дивилася на людей, які стікали кров'ю, і просто торкалася себе. Я просто не могла повірити, що вижила», - каже Патрісія Обрей.
«Після вибуху, коли літак розвалився, все сталося дуже швидко. Думаю, жертв було би набагато більше, якби пасажири не були пристебнуті пасками безпеки», - пояснює командир рейсу Боб Шорнстаймер.
Про ще одне диво розповіли рятувальники, які чергували на посадковій смузі. У найкритичніший момент – посадки – відомі на весь світ вітри Мауї раптово вщухли.
Ця історія увійшла в історію авіації як одна з найнебезпечніших аварій, після яких вдавалося уникнути катастрофічних наслідків. Вона довела, що навіть у найскладніших обставинах люди здатні на неймовірне.
Більше про відвагу, мужність та подвиги пілотів, які пропри екстремальні умови, змогли зробити неможливе – посадити літак, дивись у проєкті «Загублений світ» просто зараз:
Не пропусти! Щопонеділка нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 17:15 на телеканалі 2+2!
Читай також:
