Золота лихоманка по-українськи: де в наших річках ховаються скарби?

Загублений світ Цікаво
Золота лихоманка по-українськи: де в наших річках ховаються скарби?
Поширити в соціальних мережах:

Під час пандемії коронавірусу у 2020 році пошук золота в Україні несподівано перетворився на новий національний спорт. 

Поки весь світ сидів на карантині, тисячі українців вирушили до річок та кар’єрів, сподіваючись на прихильність фортуни. Цікаво, що така народна віра в українське золото має під собою наукове підґрунтя, хоча й з певними нюансами.

Доктор геології Мирон Ковальчук, який свого часу пройшов сувору школу золотошукачів у Якутії, сьогодні навчає цього ремесла студентів Національного авіаційного університету. Під час практик на берегах Дніпра він продемонстрував в проєкті «Загублений світ» механіку процесу.

«Ми промиваємо пробу доти, доки вона не звільниться від глини. У лотку залишаються важкі мінерали — вони темного кольору, а легкі фракції просто вискакують на поверхню», — пояснив і показав професор.

У водах Дніпра розраховувати на величезні самородки не варто. Проте Мирон Ковальчук наголошує: у дикій природі України розсипне золото — це дрібні «золотинки», які цілком реально знайти в карпатських річках. Особливо перспективними вважаються притоки Ведмежі, Лючка та Пістенка.

До речі, у селі Микитинці місцеві мешканці досі бережуть пам'ять про те, як їхні предки займалися промислом. Старі люди називали цей процес незвично — «мити масло».

За словами краєзнавця Федора Шандора, близько 130 років тому Карпатами прокотилася справжня золота лихоманка. Поштовхом стали новини з-за океану. Люди читали в газетах про успіхи старателів на Алясці та Клондайку і вирішили, що їхні рідні гори нічим не гірші.

«Тодішні угорськомовні газети Закарпаття писали про золоті поклади в США, і народ буквально помішався. Люди кинулися до річок, використовували звичайний посуд або навіть овечу вовну — руно, щоб затримувати дрібні крупинки металу», — розповідає Шандор.

Проте карпатське «ельдорадо» виявилося нетривалим. Лихоманка згасла за кілька місяців. Втрутилася поліція, а згодом і сувора геологічна реальність. Науковці, які відвідали регіон із перевірками, підтвердили: золотоносний пісок дійсно є, але його концентрація занадто мала для промислового масштабу. Замість золотих злитків геологи знайшли значні поклади гірського кришталю, родоніту та рідкісного унгвариту. Це дало поштовх розвитку геології, але розчарувало тих, хто мріяв про швидке збагачення.

Якщо ж ви не хочете морозити руки у холодній річковій воді, то це не проблема! В українських Карпатах є великий шанс вполювати велику рибу, скарбницю ордену тамплієрів. Більше про це – в проєкті «Загублений світ» просто зараз: 

Читай також:

Поширити в соціальних мережах: