У Польщі звичайний пес на ім’я Кайтусь під час прогулянки випадково натрапив на глиняний горщик, що століттями чекав під землею.
Усередині посудини виявилися унікальні срібні монети із зображеннями сирен та янголів — середньовічні брактеати. Фахівці з охорони культурної спадщини вже охрестили цю знахідку найбільшим археологічним відкриттям у країні за останні сто років.
Але як тварині вдалося відчути те, що надійно приховано від людських очей шарами ґрунту?
Справа зовсім не у везінні, а у біологічному «суперкомп'ютері», розташованому в носі кожного собаки. Поки люди покладаються на металошукачі та складне обладнання, чотирилапі орієнтуються на молекули запаху. Навіть якщо артефакт лежить глибоко, він все одно виділяє мікроскопічні частинки, які пес здатен розпізнати серед тисяч інших ароматів лісу чи поля.
Найбільш дивовижним є те, що для собачого нюху не існує перешкод навіть у вигляді водної стихії. Це звучить фантастично, але треновані тварини можуть вистежити об'єкт, що знаходиться під товщею води.
«Собачий нюх — це щось неймовірне. Тварини здатні відчувати запахи навіть під водою. Коли вони вдихають бульбашки повітря, що піднімаються з дна, ці мікрочастинки потрапляють на спеціальні чутливі волоски в носі. Мозок миттєво зчитує цей сигнал як конкретний запах», — пояснив фахівець із виховання собак Віталій Новик у коментарі для проєкту «Загублений світ».
Завдяки такій фізіологічній особливості собаки стають ідеальними «польовими агентами». Їм не потрібні батарейки чи налаштування сигналу. Вони просто роблять те, що закладено природою — аналізують світ через аромати. Випадок із Кайтусем доводить: за кожним великим історичним відкриттям може стояти не лише досвідчений професор, а й допитливий хвіст.
У інших тварин, як от у котів теж є свої суперсили. Наприклад, кицька Тама врятувала від закриття цілу залізничну станцію у японському місті. Як вона це зробила, дивись у проєкті «Загублений світ» просто зараз:
Читай також:
