Історія іноді підкидає сюжети, від яких паморочиться в голові не гірше, ніж від спеки в Сахарі.
Ми звикли, що гробниця Тутанхамона — це щось далеке, загорнуте в піски та легенди про прокляття. Проте, згідно із інформацією, яку розповів проєкт «Загублений світ», шлях до найвеличнішого відкриття XX століття міг пролягати через український південь.
Влітку 1907 року легендарний англійський археолог Говард Картер завершив формування експедиційної групи для проведення масштабних розкопок у Єгипті. Умови праці були екстремальними, тому до команди увійшли лише найбільш витривалі фахівці. Серед відчайдухів, які пройшли цей професійний гарт і погодилися на виснажливу роботу в пустелі, опинився й Феодосій Камінський. Саме цей склад дослідників згодом заклав фундамент для відкриття, яке назавжди змінило світову археологію.
Поки Картер наполегливо йшов до своєї золотої усипальниці, Камінський отримав несподіване розпорядження і повернувся в Україну.
«Камінський пройшов таку собі практику і повернувся за наказом Картера на південь тодішньої імперії. Він займався вивченням стародавніх пам'яток», — пояснив археолог Кирило Горбенко.
Але навіщо єгиптологу світового рівня знадобилися наші степи? Відповідь ховається у міфах. Єгиптяни щиро вірили, що десь далеко на півночі, за Чорним морем, лежить країна скіфів. Там мешкають грифони — фантастичні істоти з тілом лева та крилами орла. Ці монстри мали одну роботу: охороняти незліченні скарби.
Цей зв'язок — не просто казки. Дослідник Володимир Цибулькін зазначив, що грифона можна побачити навіть на скіфських монетах, адже для цього народу він був символом захисту. Але справжній «шифр» археологи знайшли у знаменитій Скіфській пекторалі.
Грифони на ній зображені з маніакальною деталізацією. Це не просто декор, а частина вічного колообігу життя та смерті. Юрій Полідович, який завідує відділом Скарбниці Національного музею історії України, каже, що ці істоти представляли самих богів. Їм приносили найвищу жертву — коней, оленів та кабанів.
Цікаво, що наука підтверджує міфологію. Коли археологи розкопували скіфські поховання, вони знайшли сліди тризни — поминального бенкету, традиція якого живе й досі.
«Що цікаво: найбільша кількість знайдених кісток — це коні, менша — олені та кабани. Практика повністю підтверджує зображення на пекторалі», — додав Юрій Полідович.
Виходить, що Картер відправив свого учня до Миколаєва не випадково. Він шукав коріння тих самих вірувань, які згодом знайшов у золоті Тутанхамона.
Невже цей народ справді вважав себе нащадком сонцесяйних богів? Відповідь шукав проєкт «Загублений світ». Що з цього вийшло, дивись просто зараз:
Читай також:
