Український уряд у вигнанні не припиняв боровся за справжнього Шевченка
Історія «Кобзаря» відомого українського автора Т.Г. Шевченка – це не лише історія великого поета, але й історія боротьби за національну ідентичність. Протягом 150 років українці читали спотворену версію своєї головної книги, адже Російська імперія, а згодом і радянська влада, ретельно цензурували твори Тараса Шевченка.
Мало хто знає, що у березні 1919 року, в розпал війни Української Народної Республіки з більшовиками та поляками, український уряд ухвалив історичне рішення. Попри складну ситуацію, члени культурно-просвітньої комісії Трудового конгресу України, перебуваючи в Проскурові (нині Хмельницький), вирішили надрукувати повне зібрання творів Тараса Шевченка без жодної цензури.
«Всі видання цієї книги в Російській імперії проходили фільтрацію царськими цензорами, а відтак зміст Шевченкових поезій був спотворений», – розповів дослідник історії Акім Галімов.
На жаль, видати «Кобзар» в Україні тоді не вдалося. 11 липня 1919 року війська УНР були змушені відступити під натиском ворогів. Проте робота над збіркою продовжилася за кордоном. Василь Сімович, відомий мовознавець, взявся за цю справу і у 1921 році «Кобзар» був надрукований у німецькому місті Лейпциг.
Ця історія – яскравий приклад того, як українці боролися за свою культурну спадщину, навіть у найскладніші часи. І сьогодні, коли Україна знову бореться за свою незалежність, справжні твори Шевченка звучать особливо актуально.
Але чому «Кобзаря» без цензури вдалося надрукувати лише за 60 років після смерті поета у далекому Лейпцигу, і що намагалась приховати російська цензура? Більше про це – у проєкті Акіма Галімова просто зараз:
Читай також:
- Титан – кров оборонки: історія корисних копалин України, які є нашою секретною зброєю
- Від перших свердловин до газових гігантів: як українські нафта та газ змінили історію Європи?
- Історія корисних копалин України: літій – метал майбутнього, якого в нас близько 500 000 тонн
